
У Євросоюзі існує законна процедура виключення осіб із санкційних списків. Проте вересневе рішення щодо російських мільярдерів Алішера Усманова та Михайла Фрідмана порушило значно складніше питання: наскільки захищена санкційна політика ЄС від дипломатичного тиску та політичних домовленостей? І чи не створює цей випадок прецеденту, яким згодом зможуть скористатися інші підсанкційні російські бізнесмени?
22 вересня Європейський Союз продовжив на три роки санкції щодо понад трьох тисяч фізичних та юридичних осіб, пов’язаних із загрозами територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України. Водночас ЄС не продовжив обмеження щодо кількох осіб, серед яких опинилися Усманов та Фрідман. Обидва перебували під європейськими санкціями з 2022 року.
За повідомленнями Reuters, виключення двох мільярдерів стало частиною складних переговорів між державами-членами ЄС. Франція наполягала на знятті санкцій з Усманова, а Люксембург згодом висунув аналогічну вимогу щодо Фрідмана. У результаті рішення щодо обох бізнесменів опинилися в одному пакеті з продовженням санкцій проти тисяч інших осіб та компаній.
Особливої уваги заслуговують обставини виключення Усманова. Троє європейських дипломатів повідомили Reuters, що Франція непублічно пояснювала партнерам свою позицію тиском Азербайджану, де утримували двох французьких громадян. Азербайджанська сторона заперечила звинувачення в тиску, а Париж публічно не підтвердив зв’язку між цими питаннями.
23 вересня, наступного дня після ухвалення санкційного рішення, президент Азербайджану Ільхам Алієв помилував одного з ув’язнених французів – Мартіна Раяна. Франція назвала його звільнення гуманітарним жестом. Послідовність подій та свідчення дипломатів викликають питання щодо можливих домовленостей, однак наразі публічних доказів прямого обміну немає.
У випадку Фрідмана ситуація дещо інша. Російський мільярдер ініціював арбітражний спір із Люксембургом, вимагаючи 16 мільярдів доларів через заморожування активів. За інформацією Reuters, Люксембург наполягав на його виключенні після того, як Франція порушила питання Усманова. Дипломатичні джерела пояснювали це побоюваннями, що різне ставлення до двох бізнесменів може послабити позиції Люксембургу в арбітражі.
Ці обставини порушують принципове питання: чи мають сторонні дипломатичні та фінансові інтереси впливати на рішення про скасування персональних санкцій?
Адже механізм виключення із санкційних списків уже існує. І для його застосування не потрібно шукати політичних посередників. Особа, яка перебуває під санкціями ЄС, має право звернутися до Ради Євросоюзу із запитом на перегляд рішення, надавши відповідні документи та обґрунтування. Вона також може оскаржити застосовані обмеження в Загальному суді ЄС. Сама Рада регулярно переглядає чинні санкції та може змінювати або скасовувати їх, якщо для цього є підстави.
Виключення особи зі списку не обов’язково свідчить про послаблення санкційної політики. Обставини можуть змінюватися, а рішення, які не мають достатнього правового обґрунтування, повинні переглядатися. Та проблема виникає тоді, коли суспільству незрозуміло, чи стало виключення результатом оцінки відповідності санкційним критеріям, чи на рішення вплинули інші інтереси держав-членів.
Є ще одна особливість, яка робить європейську санкційну політику вразливою до таких ситуацій. Санкційні рішення Ради ЄС потребують одностайності. Відповідно, кожна держава-член має можливість заблокувати спільне рішення. Це створює простір для переговорів, у яких продовження обмежень щодо тисяч осіб може залежати від домовленостей стосовно кількох конкретних фігурантів.
Саме тому справа Усманова та Фрідмана потребує належного публічного пояснення. Євросоюз має продемонструвати, які обставини стали підставою для їхнього виключення та як ці рішення відповідають установленим санкційним критеріям. Ідеться не про оприлюднення конфіденційних дипломатичних переговорів, а про зрозуміле обґрунтування рішень, які безпосередньо стосуються санкційної політики щодо Росії.
Якщо підсанкційний бізнесмен може домогтися перегляду обмежень завдяки підтримці впливової держави, виникає ризик, що наступного разу інші фігуранти спробують скористатися аналогічним механізмом. Чи відбулося саме це у випадку Усманова, мають показати подальші перевірки та пояснення причетних сторін.
ЄС уже має правові інструменти для перегляду санкцій. Тепер важливо забезпечити достатню прозорість їх застосування та пояснювати рішення, ухвалені за результатами міждержавних переговорів. Інакше кожне наступне виключення впливового російського бізнесмена супроводжуватиметься питанням: які саме обставини стали вирішальними – відповідність санкційним критеріям чи домовленості за зачиненими дверима?