Президент воронезької групи «Рудгормаш» Анатолій Чекменьов восени 2023 року розповів у інтерв’ю про економічний ріст свого заводу гірничої техніки. За його словами, ситуація була настільки сприятливою, «якою не була останні 15 років: повний пакет контрактів і максимальне завантаження виробництва до квітня наступного року». Основна причина — вихід іноземних компаній через санкції проти РФ.
Здавалося, що це чергова «перемога» російської промисловості та «імпортозаміщєнія», якби не той факт, що актив належить чеській компанії, а прибутки родина Чекменьових виводить у країни ЄС.
Хто такий Анатолій Чекменьов, і на кого працює його завод
Сам завод, заснований у 1939 році як оборонне підприємство «Спец-2», після Другої світової війни обслуговує підприємства гірничо-металургійного комплексу. Зокрема, за 2025 рік виготовив 132 машини для гірничодобувних підприємств, переважна більшість з яких — бурові верстати та техніка збагачувального устаткування. Левову частку продукції закуповують російські холдинги, а ще компанії з Казахстану, Монголії та Узбекистану. Окрім цього, у 2000-х роках він забезпечував обладнанням шахти Північної Кореї.
Зараз серед основних партнерів «Рудгормашу» чимало компаній, які перебувають під санкціями — найбільша російська золотодобувна компанія «Полюс», алмазодобувна «Алроса», «Металлоинвест» олігарха Алішера Усманова, металургійна та гірничодобувна компанія «ЕВРАЗ» (співвласник Роман Абрамовіч), а також «Бєларуськалій».
Анатолій Чекменьов став гендиректором заводу у 1996 році. Також був депутатом Воронезької обласної думи третього і четвертого скликань, очолював Союз промисловців області, а з 2021 по 2025 керував комітетом з промисловості обласної Торгово-промислової палати.
Роялті для німецької фірми з російського заводу
До групи «Рудгормаш» належать одразу кілька компаній, оскільки завод неодноразово банкрутував, а його промислові потужності перереєстровували на інші фірми. Щобільше, Чекменьова вже звинувачували у шахрайстві через навмисне банкрутство активів заводу, щоправда, у 2014 році справа завершилась виправдальним вироком.
Це не остання справа, у якій підконтрольні Чекменьову структури несподівано банкрутують. Як стало відомо з арбітражної справи російського суду від лютого 2026 року, родина Чекменьових створила схему, щоб заробляти гроші, не сплачувати податки та виводити прибутки за кордон.
Схема полягає у тому, що основні цехи заводу оформили на АО «Объединенная промышленная компания» (АО «ОПК»), 99,9% акцій якої з 2015 року належать чеській Raindrop s.r.o (27451356).
Серед співвласників компанії були донька Чекменьова Тетяна, гонконгська фірма Grandly Wealth Creation (1539786), дружина Ірина Чекменьова, а з 2025-го — Емма Сівкова (довірена особа та керуюча активами Чекменьова в Німеччині). Керівниками Grandly Wealth Creation на той час були сама Ірина Чекменьова і сейшельська Northshore Consultants Limited.
Усю комерційну діяльність та продажі завод Чекменьова вів через ООО «УК “Рудгормаш”», записане на тещу, дружину, а потім доньку Чекменьова Олену. Самим виробництвом займалася фірма-«оболонка» ООО «Рудгормаш-Комплект», у якої не було власного майна. «Рудгормаш-Комплект» орендував цехи в «ОПК», робив продукцію для «УК “Рудгормаш”» за заниженими цінами та накопичив 330 млн рублів збитків. Паралельно «УК “Рудгормаш”» повісила на нього ще 316 млн боргу за енергоресурси та здійснювала розрахунки в обхід податкової, зберігши в холдингу понад 1,1 млрд рублів. Раніше за такою ж схемою збанкрутували ще дві компанії з орбіти «Рудгормаша».
Ще цікавіше організований вивід коштів. Гроші виводили за кордон, зокрема, через роялті за товарні знаки, які оформили на німецьку ZENON-Vision GmbH (HRB 22252). Нею володіли компанія дружини Northshore Consultants та Емма Сівкова. З 2015 по 2021 рік «УК “Рудгормаш”» перерахувала до Німеччини 230 млн рублів за використання товарних знаків Rudgormash. У 2023 році ці бренди переписали на болгарську «ТИТАН ИНТЕРНЕШЪНАЛ» (206248435), яку переоформили на тоді 18-річного Кирила Чекмєньова (у реєстрі вказаний як громадянин Киргизстану). Цій компанії також сплачують роялті за використання товарних знаків.
Додатково кошти виводили через фірму ООО «РГМ-Запчасть», яка перевела ZENON 0,4 мільйона євро як позику, а також через 13,9 мільйона рублів дивідендів від «Объединенная промышленная компания».
Особисті активи у Європі та ділові угоди
Та справа про банкрутство показує лише те, що встиг простежити конкурсний керуючий. Активи родини цим не вичерпуються.
Наприклад, у Чехії Чекменьовим належать або належали ще три компанії: Com-Fargo s.r.o. (IČ 27934985), пов’язана з синами Кирилом і Максимом Чекменьовими; ND Studio designérského projektu s.r.o. (IČ 24841749) раніше Ірини Чекменьової, нині в ліквідації; і Vendiland s.r.o. (IČ 05879345) Кирила Чекменьова.
А ще фірма у Іспанії під назвою Monaser XXI SL (CIF B18792820) — статутний капітал 2 млн євро і нуль працівників. Капітал нарощували частинами, останній транш у 300 тисяч євро зареєстрували у вересні 2017-го. За кілька місяців до того, у квітні, єдиною адміністраторкою стала Ірина Чекменьова.
Самому Анатолію Чекменьову за кордоном належало дві компанії — D.O.O. TITAN NVBP (50834735) у Чорногорії та KSK GROUP, s.r.o. (36577073) у Словаччині. Остання ліквідована у 2021 році, а чорногорська — у грудні 2025-го.
За кордон—ні ногою
Ані група «Рудгормаш», ні її іноземні структури, ні члени родини Чекменьових не фігурують у санкційних списках, тому іронічно, що обмеження на в’їзд у ці країни Анатолію Чекменьову заборонив не Брюссель і не Вашингтон, а арбітражний суд Воронезької області.
У справі про банкрутство «РГМ-Запчасть» суд встановив, що з 2022 по 2025 рік промисловець щонайменше 28 разів виїжджав за кордон і провів там 338 днів. Серед відвіданих країн — Чехія, Іспанія, Туреччина, Узбекистан, Киргизія, ОАЕ, Сербія, Азербайджан, Вірменія, Китай. До того ж суд заарештував кошти на російських рахунках родини.
Водночас відбулися зміни на заводі. Гендиректором став Максим Чекменьов, старший син власника. Батько анонсував це ще у 2023-му: не кликав би сина на завод, якби не бачив перспектив, — а той «торік закінчив університет в Единбурзі (Шотландія), вивчаючи передові методи керівництва підприємством». Тим часом молодший — Кирило Чекменьов навчався в університеті у Нідерландах та нещодавно повернувся до Швейцарії, де він раніше закінчив елітну школу.
Виглядає так, що родина Чекменьових продовжує утримувати контроль над заводом та привілеї від санкційного тиску на РФ, не відчуваючи проблем з активами у ЄС.
Що ж стосується працівників, які збирають ці машини, то все не так оптимістично — завод пропонує від 30 тис. рублів ($355) учневі токаря і до 150 тис. ($1700) токареві. На тому ж корпоративному сайті, поруч із вакансіями на підприємстві, заводчанину пропонують укласти контракт на службу в армії РФ, рекламуючи це як «роботу для патріотів». Плата за приєднання до армії, яка окуповує іншу країну становить 210 тисяч щомісяця і 2,5 мільйона одразу.
Внаслідок цього завод, який забезпечує функціонування російських підсанкційних підприємств, формально належить компанії з ЄС, платить роялті до Німеччини та Болгарії та немає жодних проблем з європейськими активами.