Лише одне з 12 проаналізованих регіональних стратегічних підприємств розкрило інформацію про винагороди керівництву. Про це стало відомо за результатами оцінки прозорості державних компаній Київської та Львівської областей, яку провів аналітичний центр StateWatch.
З 11 критеріїв оцінки два виявились системно проблемними для держпідприємств – розкриття інформації про винагороду керівництва та оприлюднення факторів ризику й заходів з управління ними.
Скільки отримує ТОП-менеджмент держкомпаній – таємниця
Вимога розкривати інформацію про винагороду керівника та членів наглядової ради закріплена в Законі «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» (ст. 9-2 ЗУ № 4196-IX). Йдеться про публічне оприлюднення структури, методології формування та фактичних розмірів винагороди – зокрема посадових окладів, змінної частини, компенсаційних пакетів і виплат у разі припинення повноважень.
Попри законодавчу вимогу, її виконало лише ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» – компанія опублікувала на власному сайті структуру й принципи формування винагороди генерального директора. Вона ж очолила рейтинг моніторингу прозорості та підзвітності StateWatch із загальним балом 85 зі 100.
Решта державних компаній, незалежно від загального рівня прозорості та підзвітності, не оприлюднили жодної інформації про заробітну плату та інші виплати керівництву.
Інформація про винагороди та бонуси топменеджменту держпідприємств – необхідна умова підзвітності. Без неї неможливо оцінити, чи відповідають виплати результатам роботи: держава втрачає інструмент контролю за менеджерами, а суспільство – розуміння того, наскільки такі витрати обґрунтовані.
Ризики для діяльності компанії – поза публічним доступом
Ще один критерій оцінки – «розкриття факторів ризику та заходів управління ними». Серед типових ризиків – економічна нестабільність, валютні коливання, зміни в законодавстві, форс-мажори, дії конкурентів тощо. Згідно з тим самим законом (п. 10 ст. 9-2), підприємства зобов’язані публікувати інформацію про істотні ризики діяльності та механізми їх мінімізації. Це індикатор ефективного корпоративного управління, який дає змогу стейкхолдерам самостійно оцінювати потенційні загрози для підприємства.
Проте в переважній більшості проаналізованих компаній цей розділ або повністю відсутній, або заповнений формально. Половина компаній цю вимогу не виконала взагалі. Повністю розкрили таку інформацію лише три підприємства: ДСП «Чорнобильська АЕС», ДП «Львівський НВЦ стандартизації, метрології та сертифікації» та ДП «Київський обласний НВЦ стандартизації, метрології та сертифікації». Ще три компанії розкрили потенційні ризики частково.
Системна проблема, а не поодинокі випадки
Державні компанії Київщини та Львівщини системно не виконують вимоги закону, приховуючи від суспільства дві ключові речі: скільки заробляють їхні керівники та які ризики загрожують їхній діяльності. У результаті держава як власник втрачає керованість активами, а суспільство – розуміння, за що саме платить. Без цієї чутливої, але вкрай важливої інформації – ефективний контроль за державними активами неможливий.
Стаття створена в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) «Посилення громадського контролю» за фінансової підтримки Норвегії».
За зміст цієї публікації відповідає виключно аналітичний центр StateWatch. Цей матеріал жодним чином не може вважатися таким, що відображає позицію IWPR та Уряду Норвегії.
