StateWatch отримав для аналізу проєкт постанови Кабінету Міністрів України про затвердження політики держвласності, який був розроблений стейкхолдером процесу Міністерства економіки і зараз перебуває на погодженні уряду. Аналітики розглянули головні аспекти документу і проаналізували його ключові положення (зокрема антикорупційні), які мають посприяти відновленню країни й ефективному управлінню держпідприємствами. Також команда StateWatch розробила рекомендації для Міністерства економіки та Фонду держмайна (ФДМУ).

Чому це важливо

Корпоративна реформа державних підприємств і масова приватизація мають стати невід’ємною частиною очікуваного процесу відновлення у повоєнній Україні. У березні цього року Кабінет Міністрів України затвердив План для реалізації програми Ukraine Facility (UF), який передбачає структурні реформи протягом 2024-2027 років за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Одним із ключових елементів цієї програми є трансформація процесу управління державними компаніями. Програмою UF передбачено, зокрема, прийняття політики державної власності як ключового документа, який стане для уряду, органів виконавчої влади та керівників державних компаній дороговказом про те, як реалізувати реформу на практиці. Згідно з планом реалізації програми UF, до завершення четвертого кварталу 2024 року такий документ має бути вже ухвалений із урахуванням Керівних принципів, розроблених Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та «тріажу» (сортування) державних компаній.

Загальний огляд

Загалом проєкт політики власності включає дев’ять розділів і два додатки – про винагороду членів наглядових рад та про дивідендну політику. Документ визначає обґрунтування й цілі залишення в державній власності держкомпаній і корпоративних прав держави у статутних капіталах господарських товариств, а також загальні принципи й засади управління державними компаніями. Особливий акцент ставиться на систематизації та покращенні практик корпоративного управління в державних підприємствах, згідно з принципами та рекомендаціями з корпоративного врядування та управління, схваленими ОЕСР.

Важливо, центральні органи виконавчої влади зобов’язані керуватися положеннями розробленої політики під час розроблення нових та перегляду чинних підзаконних нормативно-правових актів.

Аналогічно рішення та дії державних компаній повинні реалізовуватися з урахуванням положень політики власності.

Детально про фінансові результати найбільших державних компаній України в 2023 році читайте в дослідженні StateWatch.

Важливо зазначити, що політика власності окремим розділом передбачає план дій для органів управління та менеджменту державних компаній на час воєнного стану.

Політика власності підлягає обов’язковому перегляду Кабінетом Міністрів України не пізніше, ніж через два роки після її затвердження. Надалі політика власності переглядається щонайменше один раз на п’ять років. Під час перегляду уряд має оцінити результати досягнення цілей політики власності.

Політика власності може бути переглянута достроково у разі істотних змін в економіці України, загроз в сфері безпеки й оборони тощо.

Оптимізація портфелю державних компаній

Політика власності передбачає аналіз потреби залишення в державній власності, тобто “тріаж”, як інструмент для оптимізації портфеля державних компаній.

За результатами «тріажу» корпоративні права держави поділяються на два переліки:

Відповідні переліки затверджуються рішенням Кабінету Міністрів України. Державні компанії, що підлягають приватизації або ліквідації, передаються в управління Фонду державного майна протягом 12 місяців після затвердження переліків. Або, якщо приватизація таких компаній заборонена під час воєнного стану,  ці держкомпанії передають до ФДМУ протягом 12 місяців після скасування воєнного стану.

Згідно з політикою власності, приватизація передбачає зменшення кількості державних компаній, а також припинення права державної власності на земельні ділянки та нерухоме майно, що перебувають у господарському віданні чи оперативному управлінні компаніями.

У політиці власності щодо державних компаній зазначені такі основні принципи приватизації:

Політика власності детально описує довгострокове планування здійснення приватизації – те, чого бракувало для проведення успішної приватизації протягом останніх десяти років.

Загалом буде розроблено п’ятирічний план великої та малої приватизації всіх державних компаній, що повинні щороку бути приватизовані через платформу Prozorro.Продажі.

План передбачатиме максимізацію надходжень шляхом першочергового виставлення на продаж найбільших за вартістю активів.

З організаційних новацій варто виділити ідею централізувати урядове управління держкомпаніями. Згідно з  нею, всі компанії, що залишаться у держвласності, будуть в управлінні одного органу влади. Проте зараз ця модель не розкрита деталізовано в політиці власності, тому зарано говорити про такий орган влади, а саме як і скількома компаніями він буде управляти.

Особливості управління державними компаніями на основі політики власності

Політика власності відводить важливу роль листу очікувань в організації управління державною компанією зі сторони органу влади. Загалом лист очікувань, який заповнюється на основі методичних рекомендацій Міністерства економіки, містить коротко- та середньострокові фінансові, операційні й нефінансові цілі діяльності.

Політика власності визначає такі цілі:

Остання категорія цілей може містити такі підкатегорії: 

Розмежування функцій власності, контролю й управління полягає у чіткому розділенні компетенції вищого органу управління держкомпанії, компетенції наглядової ради й повноважень виконавчого органу (директора).

Політика власності також деталізує засади утворення та функціонування наглядових рад. До складу наглядової ради входять особи, які є представниками держави як власника, та незалежні члени, які становлять основу складу наглядової ради. Під час формування цього органу управління мають бути враховані професійність, різноманітність і гендерна рівність кандидатів.

Наглядова рада державної компанії обов’язково утворює комітет з питань аудиту і комітет з питань призначень та винагород. Можливе утворення й інших тематичних комітетів. Також рада призначає внутрішнього аудитора (або утворює підрозділ внутрішнього аудиту), який є підпорядкованим та підзвітним наглядовій раді й голові комітету з питань аудиту.

Комплаєнс-офіцер може бути підпорядкований і наглядовій раді, і виконавчому органу державної компанії.

Наглядова рада державної компанії повинна щороку звітувати про результати діяльності. Паралельно оцінювання її діяльності повинне проводитися зовнішнім консультантом, відібраним на конкурсній основі, щонайменше один раз на три роки.

Інформація про результати оцінювання роботи наглядової ради має бути опублікована у вільному доступі. За результатами оцінювання орган управління може зобов’язати членів вжити заходів або переглянути склад ради.

Окрему роль політика власності відводить розкриттю й публікації інформації про діяльність державної компанії. Процес доступу до інформації має бути гармонізований зі стандартами Європейського Союзу.

Аналітичний центр StateWatch вбачає у розробленому Мінекономіки проєкті політики власності значний крок вперед. Ця програма сформує передумови для глибокого аналізу діяльності державних компаній, стандартизації процесу управління над ними відповідно до практик ОЕСР і приватизації значної частки держсектору економіки.

Поряд з тим, багато речей, які передбачає проєкт політики власності, що очікує на своє затвердження Кабінетом Міністрів України, вже можуть і мають бути втіленими.

Зокрема, аналітичний центр StateWatch рекомендує такі першочергові кроки: 

Публікація підготовлена за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проєкту «Антикорупційний контроль над діяльністю державних компаніях під час відбудови України». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».