У квітні 2026 року Президент України Володимир Зеленський повідомив про нові домовленості щодо безпекової співпраці України та Індії. Двома роками раніше, у серпні 2024 року, відбулася історична подія: вперше з офіційним візитом до України приїздив прем’єр-міністр Індії – Нарендра Моді. Тоді він заявив про підтримку суверенітету України – жест, трактований деякими як спроба застрахуватися від іміджевих втрат на Заході через регулярну співпрацю з РФ. Незадовго до цього візиту Моді отримав від Путіна орден Святого апостола Андрія Первозванного за сприяння партнерству та дружбі між Індією та Росією. Так, дві країни продовжують активно торгувати, зокрема, Індія купує підсанкційну російську нафту, незважаючи на обмеження. Аналітики StateWatch у співпраці з ГО «Ліберально-демократична ліга України» дослідили торгівлю між РФ та Індією, паралельний імпорт товарів подвійного призначення та те, як найбільша за населенням країна світу балансує у світовій геополітиці.
Індійська політика базується на стратегічній автономії та прагматиці. Країна одночасно бере участь у проєктах, що обмежують вплив США, та в ініціативах, спрямованих на стримування Китаю. Це демонструє бажання Індії претендувати на роль самостійного глобального гравця. Враховуючи свої стосунки зі США та Китаєм, Індії не надто вигідне послаблення Росії до стану сировинного або молодшого партнера КНР. Це змінило б і без того асиметричний баланс сил у регіоні на користь Китаю. Тому держава всіляко балансує.
РОСІЙСЬКО-ІНДІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ ПОСТУПОВО ЗГАСАЮТЬ ЧИ НАВПАКИ?
Індійсько-російські відносини історично будуються на основі ностальгії за індійсько-радянською дружбою та партнерством. Сучасна взаємодія обох країн фактично базується на трьох основних стовпах – енергетиці, обороні та дипломатії.
У 2024 році офіційний двосторонній товарообіг між Індією та РФ сягнув рекордних $68,7 млрд. При цьому вже в 2025 році він впав на 10% за даними торговельного представництва РФ в Індії – переважно через зниження цін на нафту. Росія стала основним постачальником нафти до Індії (36% від загального її імпорту), що дозволило Нью-Делі заощадити понад $13 млрд завдяки знижкам. Попри регулярний тиск США та санкції щодо компаній, Індія все ж використовує лазівки для реекспорту нафтопродуктів до ЄС та переходить на розрахунки в нацвалютах або дирхамах ОАЕ.
Росія також залишається основним постачальником зброї до Індії, проте частка російського озброєння серед загального імпорту стрімко падає (із 55% у 2015–2019 роках до 36% у 2020–2024 роках). Через затримки поставок С-400, війну в Україні та геополітичні зміни у світі Індія активно нарощує закупівлі у Франції та США, зберігаючи вже згадану стратегічну автономію. Співпраця в оборонній сфері відбувається також через регулярні обміни, спільні військові навчання та угоди про спільне виробництво. Так, існує BrahMos Aerospace – спільне підприємство Індійської організації оборонних досліджень і розробок (DRDO) та російського НПО «Машиностроения», що розробило однойменну надзвукову крилату ракету BrahMos. Вона базується на П-800 «Оникс», а назва – це поєднання назв двох річок: Брахмапутри в Індії та Москви в Росії.
ЩО СТОЇТЬ ЗА ЕКСПОРТОМ DUAL-USE ТЕХНОЛОГІЙ З ІНДІЇ ДО РОСІЇ?
Після початку повномасштабного вторгнення Індія стала однією з ключових юрисдикцій, через які Росія отримує критично важливу продукцію для свого військово-промислового комплексу. За доступними даними індійського експорту, за чотири роки війни – з 24 лютого 2022 року до 28 лютого 2026 року – з Індії до РФ потрапило товарів подвійного призначення з переліку CHPL на загальну суму понад $1,3 млрд.
Період найбільш інтенсивного постачання припадає на весну й літо 2024 року, коли РФ отримала через індійських посередників високотехнологічні сервери американського виробництва вартістю сотні мільйонів доларів. За оцінками індійських медіа, станом на осінь 2024 року кожна п’ята частина CHPL-товарів, що надходили до ВПК РФ, потрапляла туди через Індію.
У липні 2024 року тодішній заступник міністра фінансів США Воллі Адейемо надіслав листа високопосадовцям Конфедерації індійської промисловості, у якому попередив про ризики санкцій, що загрожують індійським компаніям і банкам, які ведуть бізнес із російським ВПК. МЗС Індії коментувати цю тенденцію тоді відмовилося. Як наслідок, 30 жовтня 2024 року США ухвалили великий пакет вторинних санкцій щодо країн, які допомагали РФ отримувати продукцію подвійного призначення. До списку потрапили двоє громадян Індії, а також 19 індійських компаній.
У Нью-Делі відреагували на обмеження, заявивши, що підсанкційні компанії діяли виключно в межах національного законодавства. Водночас індійський уряд запевнив, що перебуває в постійному контакті з Вашингтоном і вже працює над роз’яснювальними заходами, аби детально ознайомити місцевий бізнес із чинними правилами експортного контролю США. Так чи інакше, мети було досягнуто – за даними індійського експорту, протягом осені 2024 року постачання CHPL-продукції з Індії до РФ скоротилося у 7,5 раза порівняно з літом того ж року.
Протягом 2025 року експорт CHPL-продукції з Індії до РФ зменшився у 2,4 раза порівняно з 2024 роком, склавши $248,6 млн, а сума постачань за перші два місяці 2026 року становила $23,6 млн.
У 2025–2026 рр. рейтинг CHPL-товарів за вартістю експорту очолюють металообробні центри, обсяг постачань яких збільшився у 5 разів порівняно з попереднім роком. Серед інших категорій товарів – частини літальних апаратів, модулі зв’язку, сервери, електроніка та підшипники. На сьогодні практично все виробництво військової техніки – ракет, дронів, танків та авіації – здійснюється з використанням згаданих спеціалізованих верстатів з числовим програмним керуванням, які можна запрограмувати на автоматичне виготовлення металевих компонентів складної форми без прямої участі оператора.
Санкційний режим Індії базується на двох принципах: обов’язковому виконанні рішень Ради Безпеки ООН та відмові від приєднання до так званих «односторонніх санкцій» окремих держав. Фактично, індійські компанії не зобов’язані дотримуватися міжнародних обмежень щодо РФ, однак змушені враховувати ризик вторинних санкцій США через свою інтегрованість у глобальну фінансову систему. На ділі ж балансування між санкційною політикою Заходу та власними економічними інтересами призводить до того, що Росія продовжує через Індію поповняти запаси критичних компонентів, що згодом опиняються у російській зброї, яка щоденно тероризує українців, а тепер і інші європейські країни.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і необов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
