Хто виробляє російських роботів і чому санкції оминають ключових гравців

StateWatch підготував аналітичний звіт про російську індустрію наземних роботизованих комплексів (НРК), який охоплює структури фінансування, ключових виробників, вплив китайських компонентів та прогалин у санкційному режимі. Загалом ідентифіковано 32 моделі НРК, для 29 з яких встановлено юридичну особу виробника. Щонайменше 20 типів НРК зафіксовано у бойовому застосуванні проти України.

Дослідження в цифрах

• 32 моделі НРК ідентифіковано, для 29 встановлено юридичну особу-виробника
• щонайменше 20 типів зафіксовані у бойовому застосуванні проти України – на її території та в Курській області
• під санкціями США – 10 з 20 виробників, під санкціями України – 9, під санкціями ЄС – лише 3
• лише 2 компанії підпадають під консолідовані санкції США, ЄС, Канади, Австралії, Швейцарії та України
• 90% електроніки, яку РФ використовує у виробництві, – китайського походження
• кількість зареєстрованих компаній сервісної робототехніки в РФ зросла до 563 (вересень 2025) – +21,5% за рік і вдвічі більше, ніж у 2021-му
• для порівняння: на Покровському напрямку ~90% постачань з української сторони здійснюється безпілотними наземними засобами – тоді як у РФ роботи дають лише ~0,2% логістики

Водночас видання «Оборонка» проаналізувало як росіяни використовують наземні робототехнічні комплекси у війні проти України.

До 2022 року російські напрацювання у цій сфері (НРК «Уран-9», «Платформа-М», «Маркер», «Нерехта») були здебільшого залишалися демонстраційними проєктами державних конструкторських бюро із сумнівною бойовою цінністю. Однак поява вздовж лінії фронту так званої «кіл-зони» — смуги на 10–15 км углиб, яку прострілюють FPV-дрони обох сторін — зробила класичну логістику й евакуацію ризикованими. Росія почала масово розгортати НРК переважно для виконання завдань із логістики, евакуації поранених, вогневої підтримки та розвідки.

Ключова зміна — індустрія перейшла від державних заводів ВПК до приватних компаній та державно-приватного партнерства, а у 2024–2026 роках вийшла на серійне виробництво.

Найпоширеніші НРК

Серед щонайменше 20 виробників – кілька компаній, продукція яких уже постачається на фронт серіями по сотні одиниць. Саме вони задають тон індустрії:

Їх постачають на фронт у кількості від кількох десятків до кількох сотень одиниць.

Розробку технічних рішень та нових моделей фінансує «Фонд перспективных исследований» — російський аналог DARPA через волонтерські проурядові структури «Кулибин клуб» і «Народный фронт», а до інженерних робіт залучені державні цивільні та військові університети. Перехід до повноцінної «війни роботів» поки не відбувається: попри активні розмови про штучний інтелект, усі задіяні на фронті машини залишаються дистанційно керованими.

Уся індустрія критично залежить від китайських компонентів. Постачання компонентів для російських НРК фактично є підмножиною ланцюжка постачань для БПЛА. Значна кількість комплектуючих є спільними для обох типів дронів – електродвигуни, акумулятори, контролери, камери, модулі зв’язку тощо. До того ж частина компаній є виробниками як безпілотників, так і наземних дронів.

Хто залишається поза увагою санкційних органів

При цьому санкційні обмеження майже не зачіпають ті компанії, які реально постачають НРК на фронт. Під санкціями США перебувають 10 із 20 ідентифікованих виробників, під санкціями України — 9, під санкціями ЄС — лише 3. При цьому об’єктами санкцій переважно стали «старі» заводи ВПК чия продукція або не дійшла до фронту, або застосовується обмежено. Натомість левова частка найбільших серійних виробників «нових» НРК не перебуває під санкціями жодної юрисдикції, попри підтверджене бойове застосування їхніх машин проти України.

• ООО «НРТК Капс» — виробник «Курьер», наймасовішого російського НРТК на фронті
• ООО «Агентство Цифрового Развития» — виробник «Варан», уже на озброєнні підрозділів
• ООО «РЕНГ» — виробник «Омич» та «Омич-2», розроблених спільно з Омським автобронетанковим інженерним інститутом
• ООО «ГК Аванти» — виробник логістичного «Богомол»
• ООО «Аркодим-Про» — виробник «Братишка», що постачається з 2025 року

Натомість об’єктами існуючих санкцій переважно стали «старі» заводи ВПК (АО «СКБ МО РФ», ВНИИ «Сигнал», Завод ім. В.А. Дегтярева), продукція яких або не дійшла до фронту в Україні, або застосовується обмежено.

Рекомендації для санкційної коаліції

У звіті StateWatch пропонує конкретні кроки для США, ЄС, Великої Британії та інших партнерів:

• розширити секторальні обмеження на експорт компонентів — електродвигуни постійного струму, літій-іонні акумулятори, апаратура дистанційного керування, а також самі наземні роботизовані платформи з навантаженням понад 5 кг;
• внести до санкційних списків конкретні юридичні особи, зокрема ООО «НРТК Капс», ООО «Агентство Цифрового Развития», ООО «Гумич-РТК», ООО «РЕНГ» та інші — повний перелік з ІПН у звіті;
• посилити вторинні санкції проти посередників, які постачають компоненти через треті країни.

Деталі – коди товарних груп (HS-коди) та повні списки рекомендованих санкцій – у повному тексті дослідження.

Нагадаємо, що раніше StateWatch підготував дослідження«Цирконій подвійного призначення», у якому аналітики оцінили російське виробництво цирконієвої сировини, ключові підприємства галузі та ефективність міжнародних обмежувальних заходів щодо торгівлі цим металом.