Попри санкції і десятки пакетів обмежень проти російського ВПК, дрони «Італмас» продовжують з’являтися в атаках на Україну. За цим безпілотником стоїть мережа компаній групи ZALA, частина з яких уже перебуває під санкціями США, ЄС та Великої Британії. Водночас аналіз корпоративних документів, фінансової звітності та санкційних списків показує, що окремі структури й керівники цієї мережі досі залишаються поза міжнародними обмеженнями. У цьому матеріалі аналітики StateWatch Think Tank дослідили, хто стоїть за виробництвом «Італмаса» та які прогалини дозволяють цій системі працювати далі.
Що таке «Італмас» (Изделие-54)
«Італмас» – російський баражуючий боєприпас, який розробила група компаній ZALA AERO (Іжевськ). Вперше публічно представлений на форумі «Армія-2023». За даними виробника, БпЛА має двигун внутрішнього згоряння з паливними баками у крилах і призначений для ураження заздалегідь визначених цілей на дальності понад 200 км; заявлено про «збільшену бойову частину» та готовність до серійного виробництва.
ZALA AERO з 2015 року входить до складу Концерну «Калашников», який, своєю чергою, є частиною держкорпорації Ростех. За даними українського державного порталу War & Sanctions, «Изделие-54 (Італмас)» класифікується як баражуючий БПЛА з пневматичним запуском. У переліку пов’язаних виробників прямо вказані АТ «ЗАЛА АЕРО», ТОВ «Аероскан» і ТОВ «ЦСТ» – ключові компанії, що також забезпечують виробництво дронів лінійки «Ланцет».
Конструкція, собівартість і «логіка бідного дрона»
За оцінками українських військових та аналітиків, «Італмас» створювався як максимально дешевий баражуючий боєприпас із використанням доступних комплектуючих. Зокрема, після аналізу уламків українська сторона зазначала, що окремі компоненти, включно з двигуном, можуть закуповуватися на цивільному ринку. Такі технічні рішення знижують собівартість і спрощують імпортозаміщення, що робить ці дрони значно вигіднішими, для масових атак. Експерти Defense Express також фіксували на збитих екземплярах кутові (радарні) відбивачі, що може свідчити про роль «Італмаса» як дешевого відволікача/навантажувача для української ППО.
Вперше цей тип дрону застосували восени 2023 року. Росіяни комбінували «Італмас» з шахедами, щоб перевантажувати ППО. В окремих випадках «Італмас» запускали перед масивнішою хвилею або паралельно з нею, «розкриваючи» систему захисту. Таку практику фіксували тоді під час атак на енергетичну інфраструктуру.
Санкційні прогалини навколо «Італмаса»: кого досі не охопили міжнародні обмеження
Аналіз санкцій навколо «Італмаса» показує доволі просту картину: основні виробничі структури вже перебувають під санкціями, але частина пов’язаних компаній і менеджменту досі не охоплена західними обмеженнями. Виробництво «Італмаса» пов’язане з групою ZALA, яка працює в структурі Концерну «Калашников» та держкорпорації «Ростех». Ключову роль у цій системі відіграють ТОВ «ЦСТ», ТОВ «Аероскан» та нова структура – АТ «ЗАЛА АЕРО» (інн 9715478507), зареєстрована у 2024 році.
Найбільший санкційний удар припав саме по ТОВ «ЦСТ». Це одна з базових компаній Zala Aero Group, через яку проходить виробництво безпілотників сімейств «Ланцет», «Куб» та «Італмас». Компанія перебуває під санкціями Великої Британії, США та Європейського Союзу. У санкційних документах її пов’язують із виробництвом безпілотних систем для російського військово-промислового комплексу. Під обмеження також потрапив ТОВ «Аероскан» – ще один важливий вузол виробничої мережі ZALA: ЄС вказує на участь компанії у виробництві безпілотників для російської армії, включно з «Ланцетами» та новими розвідувальними платформами сімейства ZALA.
Під санкціями перебуває і засновник ZALA Алєксандр Захаров. Його внесли до санкційних списків Україна, США, Велика Британія та ЄС. Аналогічні обмеження застосовані до його сина Нікіти Захарова, який пов’язаний із бізнесом групи та компанією «Аероскан».
Формально більшість ключових структур уже перебуває під санкціями. Однак якщо подивитися не лише на виробничі компанії, а й на нові юридичні особи та менеджмент, картина виглядає значно складнішою.
Наприклад, АТ «ЗАЛА АЕРО» – нова юридична особа, створена вже після початку повномасштабної війни, у 2024. Водночас після її створення саме ця компанія стала правовласником окремих об’єктів інтелектуальної власності, пов’язаних із ZALA. Станом на червень 2026 року АТ «ЗАЛА АЕРО» є правовласником щонайменше двох торговельних марок – «АЭРОСКАН» та «Я ZA». Зокрема, право на торговельну марку «АЭРОСКАН» було зареєстроване за АТ «ЗАЛА АЕРО» у березні 2025 року, тобто вже після створення цієї юридичної особи.
Основний вид діяльності АТ «ЗАЛА АЕРО» за державним реєстром – діяльність холдингових компаній. Тобто юридично ця компанія створена як структура, яка володіє частками в інших підприємствах та управляє ними. Це добре видно і з її фінансової звітності. Вже за перший повний рік роботи вона продемонструвала зростання фінансових показників.
За 2025 рік компанія отримала 518 млн рублів виручки. Водночас у звіті про рух грошових коштів зазначено, що 2,7 млрд рублів вона отримала у вигляді дивідендів та інших виплат від участі в інших організаціях. Тобто основний приплив коштів забезпечили не продажі власної продукції, а доходи від інших компаній, у яких АТ «ЗАЛА АЕРО» має частки.
На це ж вказує і баланс компанії: із 23,2 млрд рублів активів 22,66 млрд рублів припадає на фінансові вкладення. Іншими словами, майже вся вартість компанії зосереджена не у виробничих цехах, обладнанні чи запасах, а в інвестиціях в інші підприємства.
Тобто, якщо звичайний завод заробляє тим, що виробляє і продає продукцію, то АТ «ЗАЛА АЕРО» отримує основний дохід від володіння іншими компаніями, які виплачують їй дивіденди.
Компанія вже перебуває під українськими санкціями, однак станом на сьогодні вона не має такого ж рівня санкційного охоплення з боку США, Великої Британії та ЄС, як «старіші» структури групи ZALA. Для мережевої моделі виробництва це важливо, оскільки створює можливості для перерозподілу окремих функцій між різними юридичними особами.
Схожа ситуація і з частиною менеджменту: керівник АТ «ЗАЛА АЕРО» Констянтін Абашкін потрапив під українські санкції. Водночас не фігурує серед найбільш відомих персональних санкційних списків західних країн, попри те що займає керівну посаду в структурах, пов’язаних із виробництвом російських ударних безпілотників.
Історія «Італмаса» показує, що санкції проти російського ВПК дедалі частіше відстають від змін усередині самих виробничих мереж. Поки під обмеження потрапляють одні компанії, з’являються нові юридичні особи, перерозподіляються активи та змінюється структура управління. Саме тому питання сьогодні полягає не лише у кількості санкційних пакетів, а й у швидкості, з якою вони реагують на такі зміни.
Раніше StateWatch Think Tank сприяв посиленню санкційного тиску на Росію: одним із результатів стало, наприклад, включення компанії «Рустакт» до 21-го пакета санкцій ЄС за її роль у забезпеченні російського військово-промислового комплексу. Більше у новині.