У США зростає занепокоєння щодо кібербезпеки через масове використання китайських дронів. Бюро промисловості та безпеки збирає коментарі громадськості (Bureau of Industry and Security) для потенційної розробки правил, що обмежуватимуть імпорт та використання іноземних БПЛА через кіберзагрозу. Наразі обговорюються можливі регуляторні заходи, що можуть включати обмеження на певні технології та виробників. Адже згідно з законодавством КНР спецслужби мають доступ до зібраної приватними компаніями інформації – і це стосується даних не лише з Китаю, а й з усього світу. Чому американці хочуть відмовитися від доступних китайських дронів та як це може вплинути на глобальний ринок безпілотників? Аналітики Trap Aggressor дослідили це питання.
Перший цивільний дрон піднявся у небо у 2006 році. З того часу індустрія безпілотників стрімко розвивалась та поступово розширювала межі свого використання. Дистанційне управління дозволяє застосовувати дрони для виконання задач із підвищеною небезпекою для життя людини, а також автоматизовувати процеси. Так безпілотники використовують у рятувальних місіях в складних кліматичних умовах, для обробки полів та перевірки стану газопроводів.
Наразі, найсильнішим гравцем на ринку дронів є КНР. Китай пропонує низьку вартість та масове виробництво. Щоправда, за надзвичайно привабливою ціною на китайські безпілотники, ховається ризик стороннього збору інформації. Річ в тім, що ще з 90-х років Комуністична партія Китаю впроваджує стратегію військово-цивільного злиття (ВЦЗ). КНР хоче очолити 4-ту промислову революцію, тож вкладає усі доступні ресурси для досягнення своєї мети. Основна ідея цього плану – об’єднання державного, комерційного та військового секторів. Ключова мета – до 2049 року створити найбільш технологічно розвинену армію у світі.
Стратегія ВЦЗ розмиває класичні кордони між цивільними та військовими товарами. Оскільки такі товари можуть водночас використовуватись як цивільними, так і військовими, їх називають товарами подвійного призначення. І це велика проблема для експортного контролю. По-перше, виробники таких товарів не завжди контролюють, хто саме їх кінцевий споживач. Офіційно придбати продукцію у них може цивільна компанія, але потім вона може перепродати цю продукцію військовим. По-друге, заборонити повністю торгувати такими товарами – неможливо. Це призведе до суттєвих втрат в цивільному секторі економіки й, відповідно, негативно вплине на економіку в цілому.
Розвиток безпілотних систем – одна з ключових технологій в рамках ВЦЗ. До цього процесу залучені університети, компанії з військово-промислового комплексу КНР та приватні виробники, які здебільшого входять до екосистеми військового комплексу країни. Саме цей нюанс викликає занепокоєння у Штатах. Ще у 1999 році Конгрес США доручив Міністерству оборони ідентифікувати «комуністичні китайські військові компанії», що діють у Сполучених Штатах. Так американські платники податків можуть контролювати, чи не йдуть їхні гроші на «фінансування Народно-визвольної армії». Віднедавна до таких компаній належить і китайський виробник дронів Shenzhen DJI Innovation Technology Co., Ltd. (DJI), дрони якого займають найбільшу частку на американському ринку.
У 2017 році КНР прийняла закони, які дозволяють уряду контролювати дані, що зберігаються компаніями в Китаї. Водночас закон про національну розвідку, зобов’язує китайські компанії співпрацювати з державними розвідувальними службами. Тобто, передавати доступ до даних, зібраних як у Китаї, так і в усьому світі. До таких компаній належать відомі китайські виробники БПЛА, DJI також.
У травні 2019 року Міністерство внутрішньої безпеки США висловило занепокоєння щодо ризиків для кібербезпеки від безпілотників, створених авторитарними державами. Того ж року Конгрес ухвалив закон, що забороняє Пентагону купувати та використовувати безпілотники китайського виробництва. Попри це, навіть у 2022 році головними гравцями на американському ринку дронів залишалися все ще китайські виробники: 82% DJI, ще по 5% Autel Robotics та Holy Stone.
Використання БПЛА китайського виробництва в операціях на об’єктах критичної інфраструктури потенційно надає доступ Комуністичній партії Китаю до чутливої інформації. Тому китайські дрони несуть загрозу як для національної та економічної безпеки США, так і для громадського здоров’я і безпеки.
Таку технологію, як безпілотний літальний апарат можна умовно розділити на дві частини: програмне забезпечення (ПЗ) та «залізо». Саме ПЗ – це та компонента, яка робить можливим кібершпигунство. Коли ця система повністю відкрита, усі дані потенційно можуть отримуватись виробником. У який спосіб дрони подвійного призначення можуть використовуватись з метою кіберстеження, ми запитали у керівника напряму «БпЛА мультироторного типу» Військової школи «Боривітер» Віктора «Режисера».
«Програмне забезпечення DJI з самого початку привʼязане до серверів DJI, які фізично знаходяться в Китаї. Сервісне та гарантійне обслуговування функціонує таким чином, що з кожного дрона DJI передаються логи, які містять інформацію про місії здійснених польотів, трек цих польотів, дані про оператора дрона. Так, на китайські сервери DJI передається поштова скринька, яку оператор використовував для створення облікового запису, щоб використовувати дрон. Без облікового запису дрон не полетить. Ця передача даних відбувається не автоматично, а у випадку синхронізації для обробки даних чи для відстежування технічного забезпечення. І це глобальна система, якою користується не тільки DJI, а також, наприклад, американські виробники сільськогосподарських комбайнів, що теж працюють з системою GPS, вони збирають таку саму інформацію.
Кожен дрон має так звану «чорну скриньку», куди записуються геопозиція, дані сенсорів, дані польотного контролера. Отримати ці дані можна у два способи: підключившись до польотного контролера чи синхронізувавши ПЗ дрона із серверами виробника. У DJI повністю всі дані пишуться – він (дрон DJI – прим. редактора) від початку створений у такий спосіб, що без супутників, без своєї геопозиції, він не полетить. Є ще платформа виявлення AeroScope для DJI – це радіонавігаційна стаціонарна система, яка відстежує дрони в реальному часі через радіоканал. Однак, є шляхи обходу цього обмеження, щоб дрон полетів і без цих даних. Для цього їх необхідно перепрошити, тобто видалити й встановити програмне забезпечення знову», – пояснив нам Віктор.
У червні 2024 МОУ повідомляло про закупівлю дронів DJI Mavic 3E та 3T на суму 2,5 млрд грн протягом півріччя. Українські військові активно використовують дрони DJI на фронті, тому що це швидке готове рішення. Щоб убезпечити себе від ока китайського Великого Брата, програмне забезпечення таких дронів обовʼязково перепрошивають. В американському ж контексті, окрім технічних можливостей, варто також враховувати людський фактор. Якщо оператор матиме мотивацію синхронізувати дані дрону DJI з серверами виробника – він це зробить. Тому локація цих серверів відіграє важливу роль.
Бюро промисловості та безпеки (BIS) проводить консультації із громадськістю щодо цього питання. Їхня мета – зібрати думки для розробки потенційного регулювання щодо імпорту та використання безпілотних літальних апаратів. Коментарі допоможуть оцінити ризики, відзначити важливі аспекти безпеки та зрозуміти потенційний економічний вплив нових правил. Основна мета обговорення полягає в пошуку балансу між безпекою та економічним впливом. Заборона на купівлю китайських дронів також має підтримати американських виробників, які наразі не можуть конкурувати із китайцями ціною. Така політика дійсно може мати позитивний ефект.
«Моделі дронів американського виробника цікавіші за китайські, однак і помітно дорожчі. Відмова від китайських виробників повинна урівноважити ціну та простимулювати внутрішніх виробників. Так, щонайменше відбувається в Україні. Наскільки можливо, ми намагаємось виготовляти дрони на своїх потужностях і це дає результат. Українські виробники дронів можуть запропонувати вартісні моделі на глобальному ринку.» – зазначає Віктор.
Подібні виклики з регулюванням торгівлі товарами подвійного призначення стали особливо гострими в контексті російсько-української війни. Низка товарів не потрапляє під експортний контроль через подвійну природу використання і велику залежність цивільного сектору від цієї продукції. Для Росії це простір для отримання доступу до західних технологій.
Дії таких країн як Росія та Китай змушують демократичний світ переглядати правила міжнародної торгівлі. Особливо гостро стоїть питання технологій подвійного призначення – тих, що можна використати як у мирних, так і у військових цілях. Схоже, що ера глобалізації поступово добігає кінця: все більше країн прагнуть розвивати власне виробництво критично важливих товарів, адже лише так можна гарантувати свою безпеку. Саме тому США шукають способи позбутися залежності від китайських виробників.