З 2014 року, попри обіцянки розвивати «цивільний хай-тек», акценти корпорації «Ростех» остаточно змістилися у бік нарощування виробництва озброєння. З початком повномасштабного вторгнення в Україну, концерн перейшов у режим воєнної мобілізації: заводи у три зміни, залучення школярів і студентів, пріоритет оборонного замовлення.
Державна корпорація «Ростех» – одна з ключових опор військово-промислового комплексу Росії. Створена у 2007 році, вона об’єднала підприємства в галузях озброєння, авіації, електроніки, медицини та машинобудування. Заводи «Ростеха» розташовані в 60 регіонах Росії та згруповані в декілька десятків холдингових компаній. За оцінками української воєнної розвідки, корпорація забезпечує понад половину загального виробництва російської зброї та військової техніки.
У 2025 році портал War & Sanctions розроблений Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України (ГУР МО України), відкрив новий розділ, з описами структури трьох найнебезпечніших холдингів «Ростеха». Тут йдеться про майже 250 ключових «виробників смерті» зі структур «Об’єднана двигунобудівна корпорація» (ОДК), «Об’єднана авіабудівна корпорація» (ОАК) та НПО «Высокоточные комплексы». На порталі можна відстежувати санкційний статус цих компаній, їхню роль у бойовому забезпеченні та звʼязки з іншими підприємствами.
Користуючись мапою War & Sanctions та системою зв’язків YC World від YouControl, аналітики Trap Aggressor опрацювали склад російських холдингів та створили з нього портрет гігантської російської державної корпорації.
Об’єднана двигунобудівна корпорація: двигун війни
14 липня 2022 року російські війська забрали життя більше ніж 20 мешканців Вінниці, вдаривши по центру міста вже всім відомими ракетами «Калибр». Турбореактивні двигуни, що несуть цю зброю до українських міст, збирають на підприємстві «ОДК-Сатурн» Об’єднаної двигунобудівної корпорації – одного з найважливіших холдингів «Ростеха».
Втім, не калібрами єдиними. Концерн ОДК об’єднує 78 підприємств у всій Росії (85% активів двигунобудівної галузі). Ці заводи виробляють ключові авіадвигуни для російських винищувачів і гелікоптерів, які використовуються у війні проти України. Уфимське ПАО «ОДК-УМПО» випускає двигуни АЛ-41Ф1 для сучасних винищувачів Су-57 і компоненти для вертольотів Ка-52. Пітерське АО «ОДК-Климов» виробляє двигуни ВК-2500 для вертольотів Ка-52, Ми-28 і Ми-35. У Рибінську «ОДК-Сатурн» постачає турбореактивні двигуни для Су-35 і установки для російських кораблів. А пермський кластер виробляє двигуни ПС-90 і ПД-14 для транспортної авіації. Продукція ОДК забезпечує десятки типів техніки, яка щодня атакує Україну
На відміну від більшості інших підприємств у структурі російської оборонки, ОДК контролює повний виробничий ланцюг – від досліджень і проєктування до серійного виробництва, обслуговування та модернізації. Така вертикальна інтеграція дозволяє оперативно адаптуватись до умов санкцій, імпортозаміщення, технологічної ізоляції та попиту фронту. У 2023–2024 роках, коли доступ до іноземних компонентів став надто обмежений, підприємства холдингу прискорили їх заміну на власні аналоги. З листопада 2024 року підприємство очолює Алєксандр Грачов з 30-річним досвідом роботи у двигунобудівній системі РФ.
Об’єднана авіабудівна корпорація: тримати війну в повітрі
Росія системно застосовує і стратегічну авіацію у війні проти України. Ракета Х-101, що влучила в приміщення дитячої лікарні «Охматдит» у липні 2024 року, була випущена з-під крила стратегічного бомбардувальника Ту-95МС. Такі ж літаки запускали ракети Х-22 по будинку в Дніпрі в січні 2023 і по ТЦ «Амстор» у Кременчуці влітку 2022 року. Уже четвертий рік російські «тушки» атакують українські міста з Саратовської або Мурманської областей РФ. Ці літаки виробляє і модифікує підприємство АО «Туполев», що входить в Об’єднану авіабудівну корпорацію (ОАК). Вона забезпечує Кремль бойовими літаками, важкою транспортною авіацією та бомбардувальниками. Зокрема,Су-34, Су-35, МиГ-29.
ОАК була створена у 2006 році за прямою ініціативою Владіміра Путіна, який тоді захотів централізувати та воєнізувати всю авіацію РФ. Тоді корпорація об’єднала всю авіаційну спадщину СРСР, включаючи конструкторські бюро, заводи, випробувальні майданчики та науково-дослідні установи. Після початку великої війни корпорація перетворилася на «плацдарм» штурмової та стратегічної авіації.
У листопаді 2024 року ОАК очолив Вадім Бадєха – колишній гендиректор російської «Объединённой двигателестроительной корпорации» (ОДК), який активно розвиває військово-промисловий комплекс Росії. Як зʼясували раніше розслідувачі Trap Aggressor, в час коли Бадєха був керівником Уральского завода гражданской авиации (УЗГА), він брав участь у створенні та постачанні російських безпілотників, зокрема «Форпост-Р», «Альтіус» та «Корсар». Під його керівництвом ОДК у співпраці з ТОВ «Рейнольдс» розробляв центр з виробництва турбореактивних двигунів для БПЛА. Попри активну участь у десятилітньому розвитку російського ВПК, лише в лютому 2025 року Бадєху внесли в санкційні списки ЄС, втім він досі не перебуває під санкціями США. Тим часом родичі Бадєхи розбудовують міжнародний бізнес: батько його колишньої дружини, банкір Владімір Фролов, володіє платіжною системою Copernicus Gold на основі блокчейну з юридичними особами в Сінгапурі та Нідерландах, а брат колишньої дружини, Андрєй Фролов, проживає в Європі та має бізнес у сфері платіжних систем в Індії та США.
У складі корпорації працює ООО «НПК «Штурмовики Сухого», що обслуговує і модернізує Су-25 – штурмовики, які найбільше задіяні у зоні бойових дій. Також до концерну входять «Авиационный Комплекс им. С.В. Ильюшина» (ПАО «Ил»), що забезпечує виробництво військово-транспортних літаків Ил-76МД-90А, Ил-78 та Ил-112В та ПАО «Яковлев», що фокусується на цивільному сегменті, але фактично стало частиною ВПК, бо бере участь у військових програмах Міністерство оборони РФ.
Зараз ОАК управляє понад 100 дочірніми підприємствами та має понад 30 повноцінних виробничих майданчиків на території РФ – від збирання літаків до виробництва агрегатів, авіоніки чи вузлів.
НПО «Высокоточные комплексы»: фундамент тактичної зброї
«Искандер-М» – російський флагман серед оперативно-тактичних ракетних комплексів, та сама «балістика», яку РФ застосовувала для касетного удару по набережній Одеси, людному центру Сум та ресторану в Кривому Розі. Ця система збирається в глибокому тилу російського ВПК, де працює холдинг, який рідко потрапляє в заголовки, але системно постачає на фронт засоби ураження.
НПО «Высокоточные комплексы» – структурна частина «Ростеха», яка забезпечує армію РФ протитанковими ракетами, зенітними системами й оперативно-тактичними комплексами, здатними завдавати точкових ударів на великі відстані. Заснована у 2009 році, компанія об’єднує понад 50 підприємств, включаючи конструкторські бюро та виробничі заводи. Серед них – «КБ приборостроения им. академика А. Г. Шипунова», «Курганский машиностроительный завод» та «Центральный научно-исследовательский институт автоматики и гидравлики».
Холдинг розробляє і виготовляє різноманітне тактичне озброєння, яке активно використовує російська армія. Компанії цієї структури створюють ракетні комплекси, системи протиповітряної оборони «Панцирь-С1», протитанкові комплекси «Корнет», «Хризантема» і «Конкурс» для знищення бронетехніки, високоточні артилерійські системи «Краснополь» та «Китолов», бойові модулі «Бережок» і «Бахча» та системи захисту «Арена» і «Дрозд». Цей широкий арсенал показує, що холдинг відіграє одну з ключових ролей у забезпеченні російської армії зброєю для ведення війни.
У листопаді 2022 року холдинг «Высокоточные комплексы» очолив Олег Рязанцев. В грудні 2024 року, він внесений в санкційні списки ЄС та Швейцарії як особа, яка відповідальна за дії, що підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України.
Не тільки зброя: «цивільні» структури холдингів «Ростеха»
Загалом, на «Ростех» працює близько 700 тисяч осіб і ця цифра з 2022 року стрімко зростає. Аби залучати дедалі більше людського ресурсу до роботи на війну, корпорація вибудувала цілу систему заохочень та винагород. І привчають тут до такого стилю життя чи не з дитячого садочка. Деякі компанії холдингу шукають майбутніх робітників серед молоді, деякі – організовують відпочинок та лікування для чинних спеціалістів та їхніх родин, інші – обслуговують прилеглі території та приміщення підприємств ВПК.
Серед таких «допоміжних» підприємств – зареєстрована в окупованому Криму дочка ОАК – компанія «ОАК-Здоровье». Тут пропонують співробітникам холдингу путівки до цілої мережі корпоративних баз відпочинку в Московській області, на озері Байкал та Чорноморському узбережжі, у тому числі й до двох кримських пансіонатів.
Або самарський санаторій, що належить підприємству з вироблення двигунів для російських стратегічних бомбардувальників і забезпечує «продовження активного професійного довголіття» його працівників.
Практику лікування гвинтиків системи «без відриву від виробництва» застосовує й медичний центр «Кедр», що належить ОАК. Центр був створений у 1945 році для підтримки здоров’я співробітників Комсомольського-на-Амурі авіаційного заводу ім. Гагаріна, які «по 12 годин, не відходячи від верстата, кували «побєду» на трудовому фронті». Окрім працівників заводу, у «Кедр» на реабілітацію після поранень приїжджають з так званої «СВО» російські військові, а в період шкільних канікул в оздоровчому таборі на базі центру відпочивають їхні діти.
Традицію поєднувати дорослий і дитячий відпочинок продовжують і в ПАО «Ил» – підприємстві ОАК, що виготовляє літаки Ил-76МД-90А. У Московській області розташований їхній дитячий оздоровчий табір «Дружба», де піонерське дитинство провела тепер вже частина співробітників. У міжсезоння, коли в таборі немає дітей, він і досі продовжує працювати як «Центр подготовки кадров» – філіал ПАО «Ил».
Так званими «заохоченнями» вербують і молодь. Для неї на базі табору «Дружба» проводять зльоти, на яких обговорюють проєкти в галузі авіабудування, проводять спортивно-розважальні заходи та розвивають ініціативи молодих працівників. Так у РФ реалізують молодіжну політику «Центра подготовки кадров».
Так само, щоб залучити на свої підприємства нових спеціалістів або навіть «виховати» їх з нуля, в холдингах «Ростеха» продумують спеціальні програми для студентів і партнерства із закладами середньої та вищої освіти. Наприклад, створюють центри профорієнтації й сертифікації кадрів, що беруть участь у розробці програм і конкурсів для професійного самовизначення школярів. Більше того, «Ростех» виступає партнером російських шкіл, де вже з 1-го класу пропонують долучитись до великої воєнної родини. А у 2025 році підприємства корпорації вкладуть понад 1 млрд рублів у розвиток так званих «передових інженерних шкіл» на базі технічних закладів вищої освіти.
Для випускників шкіл та коледжів теж пропонують манну небесну – власний курс підготовки інженерів авіадвигунобудування «Крылья Ростеха», де обіцяють високу стипендію, безплатне житло. А в перспективі – практика й працевлаштування на одному з підприємств ОДК.
До проєкту безпосередньо залучені щонайменше 15 технічних університетів з Москви, Санкт-Петербурга, Уфи, Самари, Рибінська, Казані, Улан-Уде, Пермі, Іркутська, Новосибірська, Ульяновська, Комсомольська-на-Амурі, Нижнього Новгорода та Омська. А найзатятіших студентів можуть навіть відправити в Китай, вивчати штучний інтелект.
Загалом, в «Крыльях Ростеха» навчається понад 1500 студентів. Корпорація активно готує майбутніх працівників російського ВПК.
Тим часом передовиків виробництва озброєння заохочують квадратними метрами. Наприклад, в російському місті Курган, керівництво заводу «Курганмашзавод», який виробляє броньовану техніку (БМП, БМД і БТР), планує збудувати чотири десятиповерхівки на 780 квартир. Проект планують завершити до 2027 року, а працівникам заводу обіцяють субсидії за проєктом «Русская мечта».
Вілли, яхти й мільйони: тил головного зброяра Кремля
А поки маленькі гвинтики системи відкладають кошти на пільгову «двушку» за тисячі кілометрів від цивілізації, або ж мріють про безоплатну путівку в окупований Крим, головний після Путіна, творець цієї величезної імперії війни під назвою «Ростех», Сергєй Чємєзов, собі точно ні в чому не відмовляє. У 2021 році, за даними російського Forbes, дохід його сімʼї за рік склав 783 млн рублів, в рейтингу держслужбовців РФ з найбільшими доходами він посідав 18 місце. Втім, за 3 роки повномасштабного вторгнення ця цифра могла зрости в кілька разів. Дохід підпорядкованого йому холдингу за 2024 рік прогнозували близько 4 трильйонів російських рублів.
Журналістські розслідування Pandora Papers та OCCRP викривають масштабні статки родини Чємєзова: 85-метрова яхта Valerie вартістю 140 млн доларів (оформлена на падчерку через офшори), квартири площею понад 800 м² на Фрунзенській набережній у Москві (записані на дружину Катерину), а також щонайменше 48 об’єктів нерухомості, включно з комерційними приміщеннями в Росії та за кордоном. У 2019 році офіційний дохід подружжя перевищив 30 млн доларів, а через офшорні структури Sightview Consultants Limited та Penimar Holdings вони контролюють компанії в ІТ, девелопменті та телекомунікаціях. Попри санкції США, ЄС та інших країн, Чємєзов зберігає вплив над критичною інфраструктурою російської воєнної економіки завдяки гнучким формам власності та маскуванню під «цивільні» проєкти.
Ростех під прицілом санкцій
Підприємства «Ростеха» регулярно потрапляють до міжнародних санкційних списків. Дані порталу War & Sanctions демонструють, що, окрім України, найчастіше компанії трьох досліджених холдингів опиняються під санкціями Сполучених Штатів Америки, Швейцарії, Японії та ЄС. Дещо менша кількість підприємств потрапила під обмеження Канади, Нової Зеландії та Австралії.
Втім, застосувати такий механізм як санкції до підприємств корпорації «Ростех» іноземним партнерам зазвичай складно. Інформація про них часто не публічна, а компанії розпорошені всередині структури й регулярно переходять під управління різних підприємств в межах корпорації. Приховуються і дані в російських державних реєстрах та системах закупівель, а з офіційних сторінок корпорації систематично видаляються статті й новини про роль підприємств у виробництві військових компонентів.
Так само в санкційні списки потрапляють більш публічні директори компаній. Як от очільники «Высокоточных комплексов» Олєг Рязанцев та гендиректор ОАК Вадім Бадєха під міжнародними санкціями, а гендиректор ОДК Алєксандр Грачов – ні.
«Ростех» – це не просто тисячі заводів, що штампують російську зброю. Це ціла павутина, що засмоктує людей будь-якого віку і статусу. Дітей вербують «патріотичними» гуртками, студентам кидають стипендії, працівникам дають знижки на квартири та путівки на море. І все заради чого? Щоб кожен гвинтик цієї машини крутився на повну і не мав часу на зайві питання. Сюди входять тисячі компаній, які маскуються під цивільні бізнеси, хоча насправді обслуговують інтереси російського режиму. Символом цієї гібридної системи став Сєргєй Чємєзов – архітектор воєнної економіки, кому точно не вигідне жодне перемирʼя, тим паче, завершення війни. І щоб зупинити цю імперію зла, замало бити санкціями по підприємствах ВПК – треба руйнувати всю систему, від заводів до тих приємних «бонусів», які тримають російських посіпак на гачку.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
