Розробку системи протиракетної та протикосмічної оборони «Нудоль» вже багато років веде підсанкційний концерн «Алмаз-Антей». Російські медіа називають комплекс однією з найбільших військових таємниць, «убивцею супутників», а також погрожують ракетою низькоорбітальним «Старлінкам» компанії SpaceX. Про виробництво системи відомо небагато – однак партнери аналітичного центру StateWatch отримали пакет документів, який проливає світло на невідомі раніше деталі.
Ключові знахідки:
- У 2021 році Росія застосувала систему «Нудоль» для тестового ураження супутника на орбіті, небезпечно близькій до Міжнародної космічної станції.
- Розробником ракети 14А042 для комплексу 14Ц033 є ОКБ «Новатор» у складі російського оборонного концерну «Алмаз-Антей».
- Конструкторське бюро «Новатор» також веде розробку ракети 102А6 для комплексу 103Т6, відомого з документів як «Святогор».
- Обидві ракети складаються зі спільних компонентів, роботу над якими веде ціла кооперація підприємств російського військово-промислового комплексу.
- У конструкції ракет використовуються речовини іноземного походження, зокрема централіт ІІ китайського виробництва та ацетат целюлози від швейцарського виробника «Cerdia» (колишня французька «Rhodia Acetow»).
15 листопада 2021 року, за лічені місяці до повномасштабного вторгення, на Міжнародну космічну станцію поступив тривожний сигнал із Землі: космонавтам було надано наказ терміново зайняти місця у рятувальних капсулах на випадок пошкодження й розгерметизації станції. За даними Космічного командування Збройних сил США, на близькій до МКС орбіті було знищено супутник, що призвело до викиду понад 1500 фрагментів космічного сміття, які потенційно могли становити загрозу для безпеки команди.
Пізніше стане відомо, що причиною інциденту стало випробування російської протисупутникової системи «Нудоль». До цього росіяни вже проводили щонайменше дев’ять пробних пусків ракети – однак на цей раз комплекс вперше уразив реальне космічне тіло. Ціллю став нефункціональний радянський супутник «Космос-1408» серії «Целина-Д», запущений у космос ще в 1982 році. Утворені внаслідок збиття уламки залишилися на небезпечній орбіті на роки, поставивши під загрозу нормальну роботу багатьох космічних апаратів, зокрема й МКС.
Що відомо з оприлюднених документів
Історія «Нудолі» починається ще за радянських часів, коли Рада міністрів СРСР постановила модернізувати систему протиракетної та протикосмічної оборони А-135 «Амур», розроблену для захисту Москви від ядерного удару. Проєкт з оновлення системи отримав військовий індекс А-235, але з розпадом Радянського Союзу дослідно-конструкторські роботи було поставлено на паузу.
З початку 2000-х років роботу над системою відновлює оборонний концерн «Алмаз-Антей», а російські ЗМІ дедалі частіше починають асоціювати індекс А-235 із проєктом нової протисупутникової системи «Нудоль». У річних звітах і корпоративних календарях концерну з’являється зображення загадкового перспективного комплексу, що подається на загал як майбутня частина системи А-235, у тому числі на державних телеканалах і російській «Вікіпедії».
Основними елементами системи «Нудоль» є стрільбовий комплекс 14Ц033, пускова установка з ракетою 14А042 і транспортна машина на базі шасі МЗКТ (Мінський завод колісних тягачів, Білорусь). Ракету було розроблено в межах державного контракту між міністерством оборони РФ та концерном повітряно-космічної оборони «Алмаз-Антей». Головним постачальником і виробником ракети 14А042 є дослідно-конструкторське бюро «Новатор» – дочірнє підприємство все того ж концерну.
Внутрішні документи з цього підприємства містять важливу знахідку: паралельно з ракетою 14А042 для комплексу 14Ц033 ( «Нудоль») конструкторське бюро «Новатор» також розробляє ракету 102А6, призначену для іншого комплексу з індексом 103Т6. Згідно з документацією, обидва вироби є схожими й частково складаються з однакових компонентів – склопластикових стаканів, двигунів, газогенераторів, магістралей, рульових приводів, датчиків, цільнотканинних заготовок та вибухових компонентів.
Працюють над обома ракетами одні й ті самі російські компанії. Спільні компоненти для виробів 102А6 і 14А042 виробляють АО «ПО «Север», ПАО «НПО «Искра», АО «НИИПМ», ФКП «Пермский пороховой завод», АО «Казанское ОКБ «Союз», АО «НПП «Краснознаменец», АО «Авангард», АО «ЭОКБ «Сигнал» им. А.И. Глухарева» та АО «Три-Д». До складу кооперації також входять AO «Конструкторское бюро точного машиностроения им. А.Э. Нудельмана» та АО «Научно-исследовательский институт приборостроения им. В.В. Тихомирова».
У документах з російського ФКП «Пермский пороховой завод» вперше зустрічається потенційна назва комплексу 103Т6 – «Святогор». Роботи за темами «Святогор» та «Нудоль» на пермському заводі, як і на інших підприємствах, ведуться паралельно. У заявках на інвестиційні проєкти, відомостях щодо роботи заводу та листуванні з «Алмаз-Антеем» обидва проєкти завжди вказані поруч. «Нудоль» у них класифікують як мобільний ударний протисупутниковий комплекс, а «Святогор» – як багатофункціональний ракетний комплекс або систему протиповітряної оборони.
Але навіщо конструкторському бюро «Новатор» одночасно вести розробку двох практично однакових ракет? Можна припустити, що ракети розробляються під різні варіанти базування системи – стаціонарний та мобільний. Наприклад, ракета 102А6 у складі комплексу 103Т6 може увійти до одного з ешелонів стаціонарної системи протиракетної оборони А-235. На це вказує частина індексу «Т6», яка також зустрічалася в протиракетах 51Т6 і 53Т6 для попередньої системи А-135 – тієї, що з радянських часів захищає Москву.
Натомість ракета 14А042 у складі комплексу 14Ц033 може бути прийнята на озброєння як мобільний протисупутниковий комплекс на базі колісного шасі, подібний до системи С-500 «Прометей», – саме таку долю «Нудолі» прогнозують російські військові експерти.
І знову іноземні компоненти
Окрім деталей про російських виробників системи, у документах міститься інформація про застосування у виробах 103Т6 і 14А042 сировини іноземного виробництва, зокрема ацетату целюлози від швейцарського виробника «Cerdia» (колишня французька «Rhodia Acetow») та сполуки централіт II китайського виробництва. Завдяки своїм хімічним властивостям обидві речовини можуть використовуватися для виробництва твердого ракетного палива: ці ж сполуки використовуються для виробництва крилатих ракет «Калібр», якими Росія регулярно обстрілює українські міста.
Один із компонентів ракети «Нудоль» також потребує для виробництва іншої сполуки – гліфталевої смоли ФЛ-39, яка в документах позначена як дефіцитна. Згідно з документами, прогнозований об’єм споживання речовини за два роки мав зрости у 7 разів і становити 840 кг у 2026 році. Відомо, що основним постачальником цієї сировини для «Пермского порохового завода» є підприємство ООО «Радуга-Синтез» з російського міста Електроуглі.
Загалом документи свідчать, що Росія продовжує вкладати гроші в розробку й виробництво військової техніки для подальшої мілітарізації космосу та погроз цивілізованому світу. Протисупутникова система «Нудоль» становить загрозу як для військових, так і для цивільних космічних апаратів усіх країн світу, зокрема й міжнародних партнерів України. Разом із тим, російські заводи досі отримують сировину іноземного виробництва, а такі підприємства як АО «Три-Д» та ООО «Радуга-Синтез», що постачають виробникам ракет дефіцитні компоненти, досі не перебувають під міжнародними санкціями.
Матеріал підготовлено в межах співпраці аналітичного центру StateWatch та UNITED24 Media. Повна версія розслідування з контрактами й документами з підприємств доступна за посиланням.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і необов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
