- Завод «Фіолент» з окупованого Криму постачає компоненти для SJ-100 – контактні обертальні трансформатори, генератори, мотори, прецизійні електромашини.
- «Фіолент» виробляє деталі не лише для SJ-100, але й для Ту-214 та MC-21 – зокрема ті, що замінюють продукцію японської Tamagawa.
- Російське «імпортозаміщення» у літакобудуванні є декларативним – проєкт SJ-100 залишився без сертифікованих компонентів після припинення співпраці з PowerJet (спільне французько-російське підприємство).
- Відсутність міжнародної сертифікації створює ризики безпеки – нові компоненти не проходять міжнародну сертифікацію.
- Російські ЗМІ звітують про «успішні випробування», але докази сумнівні – є численні повідомлення про збої в навігації, електроніці, перегріви двигунів тощо.
- Санкції США проти «Фіоленту» діють з 2014 року, але решта країн – мовчить – жодних обмежень від ЄС, Британії, Швейцарії, Японії, Австралії чи Нової Зеландії.
- Директор заводу Алєксандр Баталін досі не внесений до санкційних списків, попри участь у постачанні стратегічних авіадеталей для російських літаків.
Після виходу західних партнерів із російських авіаційних проєктів після початку повномасштабного вторгнення в Україну, РФ зіштовхнулася з необхідністю терміново імпортувати… саму себе. Для виробництва регіонального літака Sukhoi Superjet New (SJ-100), який Москва презентувала як символ «технологічного суверенітету», знадобились контактні обертальні трансформатори, генератори, мотори та прецизійні електричні машини. Їх почали постачати з окупованого заводу «Фіолент». Про це стало відомо аналітикам проєкту Trap Aggressor аналітичного центру StateWatch з коментаря директора заводу.
Кримський слід в авіації РФ
За даними російських джерел, АТ «Завод «Фіолент» виготовляє контактні обертальні трансформатори для бортового обладнання та інші електричні елементи – суміжні трансформатори, генератори, мотори, які потім використовуються у виробництві SJ-100. Крім того, завод оголошував, що виготовляє «деталі для Ту-214».
За даними українського видання BlackSeaNews, «Фіолент» бере участь у виробництві прецизійних, низькопотужних електричних машин, що замінюють вироби японської компанії Tamagawa, для контролю літаків SJ-100, SJ-New та MC-21. Це можуть бути датчики, індукторні чи обертальні елементи, що використовуються у системах управління або електроживлення.
SJ-100: Імпортозаміщення на папері
Ще у 2018 році Росія оголосила про розроблення «нової» версії Sukhoi Superjet 100, повністю зібраної з вітчизняних компонентів. Планувалося замінити французькі двигуни SaM146, електроніку й системи управління на російські аналоги. До 2022 року Superjet використовував двигуни, створені підприємством PowerJet (спільне французько-російське підприємство). Після початку повномасштабного вторгнення в Україну постачання припинилися, і Росія залишилася з проєктом, який не має сертифікованих компонентів для експлуатації.
Проблема з сертифікатами
Сертифікація – обов’язкова, щоб літак міг літати за кордон і перевозити пасажирів без обмежень. Наприклад, Європейське агентство з безпеки польотів (EASA) видає type certificate (сертифікат типу) тільки після ретельної перевірки, що літак або зміни до нього відповідають усім вимогам безпеки, екологічним стандартам, шуму, викидів, надійності систем, конструкції. У випадку SJ-100, коли Росія намагається обійти залежність від західних постачальників, без участі західних стандартів і партнерів сертифікація буксує через те, що нові або замінені компоненти (двигуни, електроніка, системи навігації, системи керування) можуть не пройти необхідні тести чи випробування або бути вразливими до стандартів захисту, шуму, вібрацій, довговічності. Але відсутність міжнародної сертифікації – це серйозний ризик навіть для внутрішніх рейсів: без незалежної перевірки безпеку літака гарантує лише держава, яка сама його виробляє. У російських ЗМІ пишуть про «успішні випробування», але реальних підтверджень, окрім постановчих фото і відео, немає. Зате є безліч інсайдів про постійні проблеми із запуском, перегрівами, збоями в електроніці та навігації – саме ті сфери, які, зазвичай, ретельно перевіряються при сертифікації.
Як «Фіолент» у Криму вижив у санкційній бурі – і ще й процвітає
Уже понад десять років минуло з моменту, коли США вперше вписали кримський завод «Фіолент» у свій санкційний список – ще у серпні 2014 року. І все б нічого, якби не одне «але»: решта цивілізованого світу, схоже, про цей завод навіть не згадала. На сьогодні проти «Фіоленту» не діють жодні прямі обмеження з боку ЄС, Великої Британії, Швейцарії, Японії, Австралії чи Нової Зеландії.
Директор заводу Баталін Алєксандр Сергєєвіч теж не у санкційних списках. Ні США, ні ЄС, ні хтось інший не вважає його вартим уваги. Поки що.
Раніше проєкт Trap Aggressor аналітичного центру StateWatch повідомляв, що Російська компанія розробляє штучний інтелект для військово-промислового комплексу.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
