Попри санкції та війну проти України, Росія продовжує отримувати необхідну для виробництва зброї продукцію від, здавалося б, її ворогів – Європи та США. Йдеться про титан – стратегічно важливий для сучасної війни матеріал. Він легкий, надміцний, стійкий до високих температур та корозії. Без нього неможливе виробництво багатьох типів сучасної зброї, особливо авіації, двигунів та високоточної техніки. Аналітикиня Trap Aggressor Софія Максимів зробила велике дослідження про те, як країни Заходу досі залежні від російського титану, а Росія – від їхніх ринків та грошей.

Травень 2024 року. Конференція «Титан-2024» в Суздалі (Росія). Дмітрій Курочкін, маркетолог найбільшої титанової компанії РФ та однієї з найбільших у світі ПАО «Корпорация ВСМПО-Ависма» пафосно розповідає про аерокосмічну галузь ринку РФ, яка у 2023 році спожила 59% титану країни. Зокрема, понад 40% титанової продукції – на двигунобудівний ринок, ще 19% – на виробництво літаків, вертольотів та космічну галузь. За його словами, фактично більшість титану у РФ було використано для ВПК у прямий чи опосередкований спосіб. 

З початком повномасштабного вторгнення  РФ в Україну постачання цієї продукції з України стали неможливими, а росіяни опинилися у скрутній ситуації. Окупанти почали налаштовувати співпрацю з іншими країнами щодо закупівлі титану. Без допомоги Європи та США не обійшлося. 

За даними міжнародних торгівельних баз, з лютого 2022 до листопада 2024 РФ напряму з Європи та США імпортувала титанової руди та металевих виробів на понад 275 мільйонів доларів. Ще більше постачань здійснили через інші країни. Основним партнером для РФ і в цій галузі залишається, як завжди, Китай.

Trap Aggressor підготував детальне дослідження «Титанова залежність РФ та світу: економіка, армія і глобальні ризики», у якому розповідає про ринок титану, його особливості та місце РФ у світовій торгівлі цим металом, а також – чому титан так важливий для ведення війни.

Скільки військової техніки можна виготовити з імпортованого РФ «західного» титану?

Вироби з титану та його сплавів використовуються для виготовлення широкого спектра військової продукції:

• мінометних труб, 
• високоякісних матеріалів для стволів, сопел, пускових поршнів та гарматних кріплень,
• деталей для артилерійських систем, 
• захисного одягу та шоломів,
• пластин для бронежилетів, 
• авіації, зокрема авіадвигунів тощо.

Спробуймо оцінити, скільки одиниць військової техніки Росія могла теоретично виготовити із титану, імпортованого з Європи та США за три роки на суму 275 млн доларів. 

Приблизно 75% загального імпорту титану у РФ – це руда і синтетичний рутил (TiO₂), адже Росії бракує саме її через складність розвитку нових родовищ та перервані постачання української сировини, від якої РФ живилася раніше. Решту 25% – це вже готова титановмісна продукція: пластини, труби, прутки тощо. Візьмемо це відношення для порівняння. 

Середня ціна титану залежить від форми (Прим. ред. – Середня ціна порахована приблизно авторкою статті на основі аналізу профільних російських сайтів з її продажу):

Раніше Trap Aggressor публікував розслідування про металургійне підприємство повного циклу виробництва АО «Русполимет», яке через німецьку дочку Ruspolymet GmbH експортує та імпортує титанову продукцію. А також досліджував АО «Ступинская металлургическая компания» (СМК), що спеціалізується на виробництві металевих деталей із жароміцних нікелевих, титанових сплавів та спеціальних сталей для авіаційної промисловості та використовується в усіх російських літаках, зокрема в конструкціях двигунів винищувачів серій Миг і Су. Серед клієнтів обох компаній – численні ВПК-підприємства РФ, адже фактично вони постачають на збройні заводи сировину, з якої там виготовляють відповідну продукцію.

Санкції Шредінгера

Офіційно заборони на постачання титану до та з Росії досі немає. Основні постачання не порушують санкцій, якщо не йдуть напряму на підсанкційне підприємство. Проте зрештою значна частина цієї продукції та сировини потрапляє на підприємства російського військово-промислового комплексу через ланцюжок іноземних та російських компаній.

У 2022 році російський титан в останній момент прибрали із пропозицій на внесення у санкційні списки. Це рішення заблокували Франція та інші країни-члени ЄС через залежність найбільшого виробника комерційних реактивних літаків французького Airbus. Тож Росія має можливість торгувати титановою продукцією з європейськими компаніями, заробляти таким чином гроші та закуповувати необхідне обладнання та ресурси для своєї роботи. 

27 вересня 2023 року Бюро промисловості та безпеки Міністерства торгівлі США ввели санкції щодо ПАО «Корпорация ВСМПО-Ависма». Це означає, що товари для експорту, реекспорту та переміщення в межах США, які вироблені в США та призначені для «ВСМПО-Ависма», потребують отримання відповідної ліцензії від Бюро промисловості та безпеки Сполучених Штатів. Це обмеження не передбачає блокування діяльності компанії та зупинку придбання титану, як у випадку санкційного списку SDN List Мінфіну США, тому російська компанія продовжує отримувати прибутки, просто з контролем. 

У лютому 2024 року Канада запровадила санкції щодо компанії, втім мусила згодом таки дозволити французькій компанії Airbus закуповувати у корпорації титан через клопотання французького уряду, зокрема самого Макрона.

Під різними санкціями перебувають окремі компанії, дотичні до титанового ринку РФ: згадана ПАО «Корпорация ВСМПО-Ависма», АО «Уралредмет», АО «Чепецкий механический завод», АО «Русполимет» тощо. Однак, санкції щодо цих компаній повинні охоплювати більше юрисдикцій для того, щоб максимально ізолювати їхню спроможність заробляти кошти та продовжувати насичувати російський ВПК. 

Фактична участь європейських компаній у постачанні титану до та з РФ – це Ахіллесова п`ята санкційної політики щодо РФ. Контроль за такими потоками має бути посилений, оскільки кожен кілограм титану з Європи цілком може стати частиною танка чи ракети, що завтра вдарить по українських містах.

#НадраВійни – цикл матеріалів у межах проєкту «Trap Aggressor». В ньому аналітики та журналісти команди досліджують надра, корисні копалини та інші ресурси, що сприяють росіянам у веденні війни та забезпеченні їхнього військово-промислового комплексу.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».