Передача російського банку Sense (раніше відомого як «Альфа-банк) у власність України відбулася для його клієнтів майже непомітно. А от для його ексвласників Андрєя Косогова, Петра Авена та Міхаіла Фрідмана усе найцікавіше тільки починається.
Нагадуємо, що проєкт Trap Aggressor аналітичного центру StateWatch створив перший реєстр українських компаній, повʼязаних з російськими багатіями, які заробили свої статки через дружбу з Кремлем. Андрєй Косогов, Петр Авен та Міхаіл Фрідман входять до списку таких олігархів, що мають активи в Україні.
24 липня стало відомо, що СБУ розслідує спроби колишніх російських власників одного з найбільших українських банків обійти санкції РНБО та західних партнерів. У релізі не зазначили назву фінустанови, але, за нашою інформацією, йдеться про «Сенс банк» (раніше — «Альфа-банк»). За даними слідства, після повномасштабного вторгнення росії ексвласники банку, побоюючись застосування санкцій щодо них, шукали шляхи незаконного виведення активів. Щоб отримати прибутки, вони планували переоформити свої частки активів на підконтрольних осіб, а надалі від імені номінальних «нових» бенефіціарів «перекинути» мільярдні капітали реальним власникам фінустанови, тобто тим самим путінським олігархам. Останній акорд цієї злочинної схеми, за версією слідства, — приховування слідів шляхом доведення банку до банкрутства. Не те щоб у держави до цього було мало підстав для націоналізації банку, втім зараз їх побільшало.
Під час обшуків за адресами головного офісу банку та місць проживання топ-менеджменту виявили засоби комунікації та носії інформації з доказами незаконної діяльності його колишніх російських власників. Також у спецслужбі зауважили, що цей бізнес активно співпрацював зі збройними формуваннями російського походження, що воюють в Україні. Власне, тому відкрили кримінальне провадження за частиною 3 статті 110-2 Кримінального кодексу України (фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України).
Нагадаємо, 2016 року холдингова компанія «Альфа-груп» — ABH Holdings S. A., яка опосередковано володіє 100% акцій «Альфа-банку» (Київ), підписала угоду з UniCredit Group про відчуження 100% акцій ПАТ «Укрсоцбанк» в обмін на міноритарну частку володіння в ABHH у розмірі 9,9%. Пояснимо важливість такої угоди. Станом на 1 жовтня 2015 року за розміром активів Укрсоцбанк посідав 7-ме місце (43 млрд грн), «Альфа-банк» — 8-ме місце (41,9 млрд грн). Тож таке об’єднання за розміром активів виводило цей «проєкт» на четверте місце серед усіх 120 діючих на той час банків.
Обійти західні санкції: Міхаіл Фрідман і Петр Авен продають свої частки в «Альфа-банку»Варто пам’ятати, що на той момент банківський сектор активно очищувався, близько половини з майже 200 фінустанов було визнано «сміттєвими» та поховано, а вимоги до банків ставали жорсткішими. І збільшена кількість активів і особливо кількість роздрібних клієнтів — нічогенька гарантія у нових умовах.
Після повномасштабного вторгнення стало зрозуміло, що всі російські активи, власники яких дотичні до режиму Путіна, будуть конфісковані в Україні. Під подібні процедури підпадав і «Альфа-банк». Однак просто ліквідувати його, як інші російські банки, було неможливо, адже вже тоді це був банк із трьома мільйонами клієнтів-фізосіб, тож будь-які негаразди в його роботі мали б негативний вплив на весь банківський сектор. Отже, крім націоналізації, інших шляхів не було. Але для націоналізації потрібні підстави: або капіталу має не вистачати, або ліквідності. А враховуючи, що на час воєнного стану НБУ не вимагає від банків дотримання «капітальних» нормативів, залишалася лише ліквідність, з якою в банку все було більш-менш. Однак у НБУ від самого початку було розуміння, що у разі потреби докапіталізації банку його ексвласники під санкціями не зможуть цього зробити. Що навіть без урахування перспектив виведення з банку активів і його штучного банкрутства це неймовірний ризик для всієї банківської системи. А з урахуванням — і поготів. От для чого внесли зміни у банківське законодавство щодо бенефіціарів під санкціями. Так, НБУ мільйон разів озвучив, що вони не стосуються конкретного банку, але всі розуміли, що нині такий банк у нас один.
Що цікаво, один зі співвласників, а саме Міхаіл Фрідман, намагався завадити процесу. Втім його спроби «підкупити» владу обіцянками влити в колишній «Альфа-банк» мільярд доларів не дали потрібних путінським олігархам результатів. Та й спроби були сумнівними, бо механізми цього «дофінансування» чітко не артикулювалися і дещо розходилися із загальноприйнятими у банківських колах практиками.
Звісно, згадані обшуки та досудове розслідування можуть бути спробою влади «вгамувати» ексвласників, які, певно, готувалися до судового оскарження націоналізації. Але підстави для неї цілком обґрунтовані з огляду на неможливість докапіталізувати фінустанову власником під санкціями.
Хоча в усіх попередніх кейсах команда аналітичного центру StateWatch обстоювала позицію, що російські конфісковані активи варто швидко продати і виручені кошти витратити на оборону країни, цього разу ситуація інакша. Банк — ексклюзивний товар, покупця для якого швидко не знайти. Тож поки у країні війна і зберігаються високі безпекові ризики, які зазвичай відлякують іноземних інвесторів, розпродавати фінансові установи немає ні економічного, ні політичного сенсу. Але ніщо не заважає державі до майбутніх продажів готуватися. Якщо не покращуючи, то принаймні не погіршуючи ситуації у держбанках. Ну, хоча б щоб уникнути історій, як з Укргазбанком, та поліпшити в них корпоративне управління, нагляд і відповідальність за зловживання. Щоб згодом, після перемоги, продати переважну кількість державних банківських установ за великі гроші та не аби кому.
Читайте повну версію статті Олександра Лємєнова на сайті медіа Дзеркало Тижня, та підписуйтеся на сторінки Trap Aggressor в Instagram та Facebook, щоб дізнаватися про заплутані схеми посіпак Кремля зрозумілою мовою.