Упродовж багатьох років найбільше українське підприємство з видобутку титанових руд ОГХК (АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія») було в центрі корупційних скандалів, і уряд пропонував тільки один шлях розв’язання проблем — приватизацію держпідприємства. 8 жовтня 2024 року ТОВ «Цемін Україна» перемогло в аукціоні щодо придбання ОГХК. Розповідаємо, що не так із приватизацією стратегічно важливої держкомпанії.
Що відомо про продаж активу?
ОГХК продали за 3,94 млрд грн. ТОВ «Цемін Україна» є частиною міжнародного холдингу NEQSOL, який має тісні контакти з росіянами і нерідко купує російські або цікаві росіянам активи. Важливо зазначити, що в аукціоні взяла участь тільки одна компанія, хоча раніше продажі, на які приходив лише один покупець, скасовувалися через відсутність конкуренції. Вкрай низьку для такого стратегічно важливого активу ціну пояснює, знов-таки, участь лише одного покупця. Він зробив лише один крок в аукціоні, що не могло суттєво збільшити ціну продажу.
Перевірка переможця Службою безпеки України тривала лише один день, причому вона відбулася вже після, а не до торгів. Це не перша спроба приватизації підприємства. Кілька років тому, за словами ФДМУ, у приватизації ОГХК були зацікавлені 13 компаній з України, Індії, Японії, Австралії, США, Гонконгу, Туреччини, Китаю.
Яке значення ОГХК для України?
Протягом останнього десятиліття навколо ОГХК було чимало корупційних скандалів, адже на цю держструктуру постійно «клали око» різні фінансово-промислові групи.
Компанія перебуває в управлінні Фонду держмайна України (ФДМУ) з осені 2019 року. Вже наступного року тодішній голова ФДМУ Дмитро Сенниченко, якого розшукує Національне антикорупційне бюро України за корупційні оборудки на Одеському припортовому заводі, змінив менеджмент ОГХК. Він обґрунтував таке рішення боротьбою з олігархічним впливом і прагненням знищити корупцію.
Проблеми в управлінні держпідприємством дійсно були, але досі незрозуміло, чому лише приватизація розглядалась як шлях їхнього розв’язання, якщо було взято курс на наведення ладу в держкомпанії. Пізніше представники держорганів розповідали про суттєве зростання кількості кінцевих споживачів у клієнтському портфелі ОГХК, стабілізацію цінової політики (хоча насправді на сировину встановлювати ціну мав би ринок), а також мінімізацію ризиків потрапляння продукції на підсанкційні території. Вочевидь, йшлося про РФ, для військово-промислового комплексу якої Об’єднана гірничо-хімічна компанія є найближчим (не лише географічно) постачальником сировини.
Які ризики приватизації ОГХК?
Досі не відомо про чимало важливих процесів, які мали б передувати продажу цінного активу. Наприклад, немає інформації про те, чи було здійснено оцінку геологічних запасів родовищ ОГХК за міжнародними стандартами. Також невідомо про те, чи дійсно приватизація ОГХК не становитиме загрози економічним чи безпековим інтересам України, зважаючи на зацікавленість РФ у контролі над компанією. В ідеалі держава має бути регулятором, встановлювати правила, ліцензувати діяльність надрокористувачів. Втім зараз немає дієвого запобіжника, що не дозволить транспортувати до Росії через другі та треті юрисдикції українську сировину або вироби з неї. Це питання є безпосередньо безпековим, адже країна-агресорка використовує титан для виготовлення зброї та боєприпасів, якими обстрілює Україну.
Поглянемо на межі постачань, які команда Trap Aggressor відстежила в рамках аналізу всесвітньої бази митних декларацій за 2022-2024 роки.
Титан можуть виробляти чимало країн, але лише за наявності у них сировини — титанової губки. А її виробляють, крім України, лише Росія, Китай, Казахстан і Японія. Важливо, РФ має найбільший у світі комбінат із переробки титанової сировини і виготовлення титанової губки. Підприємство переробляє руду аж до виготовлення кінцевої продукції з титану, зокрема й авіаційних засобів ураження. А от забезпеченість цього комбінату сировиною становить лише 10% від потреби.
Отже, з української титановмісної руди Росія може виробляти зброю і боєприпаси, а це безпосередньо загрожує національній безпеці України.
Що відомо про небезпечні зв’язки покупця ОГХК?
Кінцевий бенефіціар ТОВ «Цемін Україна» Насіб Хасанов, за інформацією журналістів-розслідувачів OCCRP, є «близьким соратником і діловим партнером Ільхама Алієва». В документах, здобутих понад десять років тому, зазначено, що Хасанов контролює одну із компаній, якій разом із трьома іншими президент Азербайджана Ільхам Алієв передав 2006 року консорціум із шести золотих копалень.
Насіб Хасанов також фігурував у «нечужих» для родини Алієва компаніях із видобутку корисних копалин, зокрема у Fargate Mining Corporation, що стали відомими в рамках скандалу Panama Papers.
Приватизація ОГХК має чимало ризиків, першочергово — для національної безпеки України. При цьому рішення продати підприємство в рамках аукціону, у якому взяв участь лише один покупець, містить корупційні ризики і не сприяє покращенню ефективності управління держпідприємством. Тим більше, коли кінцевий бенефіціар ОГХК має зв’язки з Росією та дружнім до останньої урядом Азербайджану.