Ключові знахідки:

• Попри ресурсні багатства Росії, деякі метали залишаються дефіцитними та імпортозалежними.
• До 2050 року Росія має намір розвинути мінерально-сировинну базу та досягти ресурсного суверенітету.
• Росія активно розпочала розвивати власні родовища, а також повернулась до видобутку сировини із закинутих родовищ. Супутникові знімки зафіксували активності на Тирниаузькому  та Кті-Тебердинському родовищах вольфраму.
• З європейських виробників гірничодобувного обладнання Росія переорієнтувалась на обладнання з Туреччини, ПАР, Китаю.
• Західні технології потрапляють до Росії через свіжостворені турецькі компанії.

Манія на критичні метали. Доступ до цих ресурсів визначає, хто пануватиме у світі майбутнього. Бо ж йдеться про сировину для технологій. США та Франція пропонують Україні різного штибу угоди щодо родовищ корисних копалин. А що Росія? Повномасштабне вторгнення оголило слабкі місця російського ВПК – дефіцит сировини став його Ахіллесовою п’ятою. Освоєння родовищ на окупованих територіях, нарощування внутрішнього видобутку, нелегальний імпорт – Москва використовує будь-які методи, аби подолати цю слабкість. Але чи здатна вона самотужки замкнути ланцюг від руди до ракети?  Чому метали такі критичні для російської оборонки, досліджували аналітики Trap Aggressor.

Квітень 2022 року. Російський бліцкриг зазнав невдачі, стає очевидною потреба перелаштовуватись на гру в довгу. Тепер важлива кожна деталь: вплив у міжнародних організаціях, доступ до новітніх технологій і навіть запаси руди. Євросоюз повідомляє про 5-й пакет санкцій, де серед іншого під заборону потрапляє експорт до РФ квантових комп’ютерів та високотехнологічних напівпровідників. Водночас російський холдинг «Росэлектроника» звертається до Міністра оборони Росії Сєргєя Шойгу з проханням підняти ціни на продукцію холдингу. Річ в тім, що собівартість виробів до 75% залежить від вартості металів, а ціни на ці метали зросли від 250% до 450%.

«Таке ціноутворення негативно позначається на фінансовій стійкості підприємств АО «Росэлектроника» і, як наслідок, створює загрозу невиконання перспективних контрактів у рамках держоборонзамовлення» – йдеться у внутрішньому листі з витоку даних АО «Росэлектроника», отриманого OCCRP.

Вольфрам для броні, снарядів, напівпровідникових приладів

Ще одним імпортозалежним металом є вольфрам. Сплави вольфраму характеризуються високою міцністю, тому часто застосовуються для виготовлення броні та снарядів. Також вольфрам використовується при виробництві напівпровідникових приладів, таких як транзистори та діоди. У документах зі зливу – десятки довідок, які підтверджують потребу в імпортному вольфрамі низки підприємств «Росэлектроники». Серед них підсанкційні в Україні, ЄС та США виробники мікроелектронних приладів НПП «ГЗ «Пульсар», надвисокочастотної електроніки АО «НПП «Исток» им. Шокина», наземного радіотехнічного обладнання АО «ЧРЗ «Полёт» та багато інших підприємств залучених до російського ВПК. Постачають вольфрам російські посередники, які своєю чергою закуповують метал з Китаю.

Хоча у 2022 році обʼєм видобутку оксиду вольфраму в Росії становив 2,8 тис. тонн, а це 2,1% світового виробництва, вольфрам в Росії все одно дефіцитний. Цей метал входить у перелік основних видів стратегічної мінеральної сировини, затверджений Розпорядженням Уряду РФ у серпні 2022. Наразі у Росії діють 42 ліцензії на геологічне вивчення, розвідку та видобуток вольфраму, з яких 34 припадає на Далекий Схід. У 2025 планується провести ще 5 аукціонів, нині добуток ведеться на родовищах «Забытое» та «Восток-2» в Приморʼї, «Правоурмийское» та «Фестивальное» в Хабаровському краї, «Тирехтях» у Якутії, «Инкур» і «Барун-Нарынское» в Бурятії. Таким чином до 2030 року Росія планує збільшити видобуток вольфраму майже в шість разів. 

Добувати вольфрам можна, наприклад, тут. Серед інстаграмних гір та закинутих радянських забудов, де знаходяться добувні комбінати одного із найбільших молібдено-вольфрамових родовищ в Росії. Мова йде про Тирниаузьке родовище на Північному Кавказі у Кабардино-Балкарії. Вперше комбінати були запущені в експлуатацію в 1940,  однак у 2001 підприємство було визнано банкрутом. Місто, яке існувало завдяки діяльності комбінату, почало вимирати: люди переїжджали в пошуках заробітків. 

Половину від усіх транзакцій складають постачання з Туреччини (Таблиця 2). Окрім обладнання виробленого турецькими компаніями через турецькі свіжостворені компанії їдуть також технології з Європи. Так, західну техніку постачає Akilli Maden Çözümleri̇ İç Ve Diş Ti̇caret Anoni̇m Şi̇rketi̇, заснована в жовтні 2022.

Цікаво, що стрімке збільшення постачання відбулось у травні 2024.

Динаміка імпорту АО «Север Минералс» гірничодобувного обладнання та деталей до обладнання, джерело: російські митні дані. 

Така ж ситуація і з іншими російськими компаніями, що займають гірничодобувними технологіями. ​Турецька компанія Meryn Disticaret Ltd Sti, заснована двома турками в липні 2023, поставила у березні 2024 на ЗАО «НПП «Машпром» деталі для обладнання з Франції, Швеції та Японії. У такий спосіб Туреччина стала технологічним хабом для російської гірничодобувної промисловості. Потреби закриваються під індивідуальний запит: можна взяти турецькі дробарки, можна провезти транзитом західні. 

Чому це важливо?

Критичні метали, серед яких літій, тантал, вольфрам, рідкісноземельні метали та низка інших – це запорука технологічного розвитку та суверенітету. Тобто для створення будь-яких технологій від смартфона до ракети необхідні такі метали. Тому сьогодні на них завзято полють, за них бʼються на смерть, бо саме вони визначають, хто пануватиме завтра. Купляти такі метали в інших країн – ризиковано, адже це створює від них залежність. 

Хоча на початку повномасштабного вторгнення санкції ЄС та США були фрагментарні, неодночасні та дещо запізнілі, вони відчутно вплинули на російське військове виробництво. На санкції також скаржиться гірничодобувний бізнес. Санкцій бояться. До санкцій готуються. Росія вивчила цей урок. Тепер росіяни з усіх сил намагаються позбуватись своєї сировинної та технологічної вразливості. Вони працюють над освоєнням нових родовищ на окупованих територіях Донецької, Запорізької та Херсонської областей, що мають значні поклади корисних копалин. Вони інвестують у розвиток своїх старих і нових родовищ. 

Вони поки ще імітують імпортозаміщення, що радше виглядає як заміщення «західних» технологій на «східні». На створення російських технологій відповідної якості підуть роки, а може навіть і десятиліття. У росіян немає цього часу, тож вони стягують до себе іноземні технології будь-якими способами. Тому важливо знаходити такі схеми та руйнувати їх. Посилювати санкційні режими. Посилювати кримінальну відповідальність за залученість до обходу санкцій. Працювати із дружніми до Росії юрисдикціями. Такі кроки дозволять сповільнювати російське виробництво та вигравати час, який критично необхідний в умовах довготривалої війни. 

Росіянам не бракує проблем і викликів та вони докладатимуть максимальних зусиль, щоб замкнути всередині російської економіки ланцюг від «руди до ракети». 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».