росія продовжує отримувати критично необхідні компоненти для виготовлення зброї із західних країн. Українці їх знаходять серед руїн розтрощених ракетами лікарень, будинків та, звісно ж, на фронті. Українські, німецькі та французькі журналісти обʼєднались у спільному розслідуванні, щоб простежити непростий шлях компонентів з ЄС до росії. Медіапроєкт про санкції Trap Aggressor, німецькі Süddeutsche Zeitung, NDR, WDR та французька Le Monde сьогодні вперше розкривають мережу компаній російської групи «Промтех» та ланцюжки постачань іноземних компонентів у росію.
Ключові знахідки:
- Підприємства російського «Промтеху» у 2023 році постачали дроти для виробника російських танків і закуповували західну критичну для оборонки рф продукцію, зокрема верстати з ЧПК, через турецьку компанію Enütek.
- Enütek поставляв компоненти подібні до тих, що використовуються у російській зброї, на суму не менше ніж 850 тисяч доларів.
- Заснувала Enütek французька компанія ITGF, в якій до травня 2022 «Промтех» був єдиним акціонером.
А ще «Промтех» має клієнтів серед таких гігантів, як «Вертолеты росии», «Роскосмос», «Объединенная авиастроительная корпорация», «Росатом» та інші. Підприємства корпорації регулярно демонструють свою продукцію на військових форумах і салонах, таких як «Международный военно-морской салон», «HeliRussia» та «Армия». Спочатку «Промтех» виробляв електротехнічні та електронні компоненти для авіаційної техніки. Зараз ці компанії забезпечують своїм замовникам імпортозаміщення. Найбільш критичні для технологічного циклу компоненти «Промтех» виробляє самостійно, а частину західних компонентів продовжує купувати через треті країни.
Засновником та генеральним директором материнської компанії «Промтех» є Валєрій Шадрін.
Відповідно до сторінки на LinkedIn, за освітою Шадрін — інженер-балістик, закінчив військово-космічну академію імені А. Ф. Можайського. Не дивно, що підприємства Шадріна напряму чи опосередковано залучені до російського ВПК.
Підприємства «Промтеху» працюють на військово-промисловий комплекс росії, зокрема, 15 компаній групи знаходяться під санкціями США за залученість до російського ВПК, виробництво електронних компонентів і технологій для авіаційної та електронної промисловості, а також через виконання урядових оборонних контрактів. Одне з підприємств корпорації «Дубненский кабельный завод» (ДКЗ) щонайменше з 2019 року успішно проходить добровільну сертифікацію «Воєнний регістр», яка підтверджує відповідність національним стандартам росії у виробництві озброєння та військової техніки. Остання отримана заводом сертифікація дійсна до 2025 року.
Це не єдиний доказ співпраці з ВПК. Trap Aggressor отримав унікальний документ, який підтверджує, що «ДКЗ» був одним із постачальників російського виробника танків «Уралвагонзавод». У грудні 2023 року «ДКЗ» виставив рахунок виробнику танків на оплату постачання майже кілометра дротів. Вірогідно, що цей рахунок лише один із багатьох.
Через Туреччину до росії
Такі групи компаній як «Промтех» мали б першими втратити доступ до західних технологій після введення санкцій. Втім, навіть у 2023 році «ДКЗ» імпортував верстати з числовим програмним керуванням західного виробництва на 3,2 млн доларів. Такі верстати – важлива технологія для сучасного ВПК. Це роботизовані станки, що виготовляють деталі необхідні для виробництва ракет, літаків, дронів та іншої зброї. Ці верстати росія не спроможна виробляти самостійно.
У 12 пакеті санкцій у грудні 2023 року Європейський Союз суттєво обмежив реекспорт верстатів та систем ЧПК з третіх країн. До ухвалення цього рішення компанії користувалися лазівкою для постачання критичної продукції до російського військово-промислового комплексу.
«Такі верстати на час здійснення поставок не підпадали під заборони на експорт і реекспорт, тому що поставки були здійснені до прийняття 12 пакету санкцій ЄС. Але при цьому верстати потенційно підпадають під експортний контроль ЄС як товари подвійного призначення, для експорту яких потрібно отримати спеціальний дозвіл або ліцензію», – пояснила Олена Юрченко, старший аналітик Ради економічної безпеки України.
Поставила підсанкційну продукцію для «ДКЗ» турецька компанія Enütek, заснована у грудні 2022. За даними російської митниці впродовж 2023 року ця фірма експортувала в рф товарів на 7,7 млн дол. Російські клієнти Enütek – це все підприємства корпорації «Промтех», зокрема «Дубненский завод коммутационной техники», ОКБ «Аэрокосмические системы», «Промтех-Ульяновск», «Промтех-Иркутск», «Промтех-Казань» та «Казанский завод синтетического каучука».
Аналітики Trap Aggressor порівняли поставлену на ці підприємства продукцію з базою-даних Головного управління розвідки України «Компоненти у зброї агресора». Зʼясувалося, що Enütek постачав компоненти подібні до тих, що використовуються у російській зброї, на суму не менше ніж 850 тисяч доларів.
Колишня французька «дочка»
Журналісти NDR, WDR, Süddeutsche Zeitung та Le Monde надіслали запити західним виробникам продукції, яку Enütek поставляв до росії. Виявилося, що низка виробників продавали раніше свою продукцію на підприємства «Промтеху», однак з початком повномасштабної агресії росії ці співпраці були припинені. Так, французький виробник Souriau повідомив, що «Промтех» купляв у них конектори. Замовниками іншої французької компанії Thales Avionics Electrical Systems, яка виробляє бортові радіо-локаційні системи (РЛС) і систем радіоелектронної боротьби (РЕБ), були російські компанії «Промтехкомплєкт» та «Промтехсєрвіс» з групи «Промтех». Вони закуповували авіаційні електрогенеруючі та конверсійні системи.
Деякі компанії підтвердили також, що після завершення співпраці з «Промтехом» серед їхніх клієнтів зʼявився Enütek. Наприклад, французька компанія Attax співпрацювала з «Промтехом» з 2021 року та припинила роботу, щойно набули чинності санкції щодо систем кріплення крісел цивільних літаків. «У квітні 2023 року компанія Enütek зв’язалася з нами електронною поштою на одну зі стандартних адрес, за якою потенційні клієнти могли надсилати нам свої запити. Вони повідомили, що бажають придбати дві наших позиції (кріпильні деталі для сидінь у комерційних літаках) для одного зі своїх клієнтів, який спеціалізується на ремонті сидінь.»
Отже, турецький Enütek налагоджував звʼязки з колишніми постачальниками підприємств «Промтеху» з того часу, як останній втратив можливість закуповувати деталі напряму. Відданість турецької компанії російським підприємствам Шадріна пояснюється даними з реєстрів.
Заснувала турецьку Enütek французька компанія Industrial Technologies Group France (ITGF), тобто «Промтех Група Франція». Згідно з російськими митними даними ITGF активно постачала західну продукцію в рф до 24 лютого 2022. І знову, серед замовників ITGF були здебільшого підприємства «Промтеху». Компанія заснована у 2015 році. До травня 2022 100% акцій належали АТ «Промтех». Першим генеральним директором компанії був Алєксєй Шадрін – син Валєрія Шадріна, голови російського «Промтеху». Усі важливі рішення для компанії ухвалювались за участі Шадріна старшого: заміна генерального директора, зміна назви компанії, передача акцій. Підписи обох Шадріних можна побачити в протоколах позачергових загальних зборів у 2018 та 2019 роках. Також у протоколах засідань з 2015 до 2023 року можна знайти інформацію, що ITGF має відкритий рахунок у VTB Bank France SA.
15 травня 2022 року всі акції ITGF передали на користь гонконгської компанії Interasia Trading Group Limited. З цього моменту бенефіціарним власником французької компанії став громадянин Китаю Джоу Синьдзе. На зображенні нижче — підпис Валєрія Шадріна і печатка «Промтеху».
Пізніше ITGF і створила турецьку компанію Enütek, яка протягом 2023 рік забезпечувала російський «Промтех» Шадріна необхідним для виробництва зброї приладдям.
Trap Aggressor з партнерами запитали про звʼязок ITGF з турецьким та російськими підприємствами у нинішнього директора компанії ITGF – Ігоря Рєутова. Адвокатка Амандин Еріціан, яка виступає в якості консультанки ITGF, стверджує, що ініціатором створення турецької дочірньої компанії Enütek був пан Джоу Синьдзе, метою якого, за її даними, був вихід на телекомунікаційний ринок Туреччини. Однак пояснити, чому Enütek експортував підсанкційну продукцію підприємствам Шадріна, нам не змогли. Адвокатка стверджує, що її клієнту нічого про це невідомо.
В ITGF стверджують, що вони – незалежна французька компанія. Проте ITGF була заснована за участі російського «Промтеху», роками торгувала з російськими компаніями групи «Промтех», під час повномашстабнтого вторгнення росії в Україну створила турецьку компанію, яка постачала критичну продукцію для російської оборонки, а назва і логотип ITGF майже ідентичні із назвою та логотипами російських компаній. Таким чином, ITGF, «Промтех» та Enütek нагадують класичну мережу компаній, які співпрацюють для забезпечення російських виробників західною продукцією в умовах санкційного тиску на країну-агресора.
А як же санкції?
На мережі російського бізнесу, тісно повʼязаного з ВПК, Європейський Союз намагається впливати санкціями та кримінальними справами. Втім самі виробники також можуть зупиняти такі постачання. Під час проведення розслідування Trap Aggressor з партнерами отримали анонімного листа, у якому писали, що Enütek замовив в однієї з європейських компаній деталі, які раніше компанія постачала до «Промтеху». Ймовірно, відділ комплаєнсу компанії був занепокоєний, що нізвідки зʼявився такий підозрілий клієнт як Enütek, і попередив про це менеджмент та відділ продажів. Проте компанія продовжила оформлення замовлення. І цей приклад красномовно свідчить, що західні виробники повинні ретельніше перевіряти клієнтів, особливо, з країн за межами ЄС. Ключовим у санкційній історії залишається питання відповідальності європейських компаній за невдалу перевірку власних клієнтів. .
В останньому пакеті санкцій Європейського Союзу чиновники спробували полагодити механізм перевірок клієнтів і зобов’язали європейські компанії робити все необхідне («best efforts»), щоб впевнитись у їх доброчесності. Проте, без чітких критеріїв контролю і відповідальності компаній за недотримання цих критеріїв, такий механізм все ще не буде запобігати реекспорту підсанкційної продукції до росії.